— Олексію, а це все? – здивувалася Аля, коли побачила зарплату чоловіка. Він похмуро сказав – Ну розумієш. Там така справа. Миколайович сказав, що у нього зараз проблеми. Наступного місяця повністю віддасть – Аля ще раз перерахувала купюри – Нам на місяць не вистачить, Олексію – Чоловік розлютився і зі злістю сказав – Не знав, що тобі тільки гроші давати повинен – Аля від несподіванки навіть образилася, Олексій ніколи на неї голос не підвищував. – Даремно ти так. Я просто сказала – Але у відповідь їй був лише стукіт дверей.
— Ой, Маріє, мені всього потроху. Олексію не всю зарплату віддали. Доведеться урізати витрати трохи. Якщо що даси в борг якщо не вистачить – Аля переминалася біля прилавка. – Ну звісно, подруго. Нам господиня не забороняє в борг давати. А ти у нас благонадійна. Тільки, щось зрозуміти не можу. Вчора чоловіки заходили і говорили, що їм навіть премію дали — здивувалася Марія. Алі стало ніяково – Значить я неправильно Олексія зрозуміла.
Весь день вона не знаходила собі місця. Бачила ж, що з чоловіком не все в порядку. Але кілька разів запитавши і почувши відмовки, заспокоїлася. І мабуть даремно.
Все почалося з приїзду Віктора, давнього товариша чоловіка. Він заявився несподівано. Приїхав під вечір і не один. З подругою Оленою. Та відразу Алі не сподобалася. Мовчазна, дивиться зверхньо. Ну звісно, Аля по простецьки привітна, на стіл поставила, що було. А Олена тільки носом крутила, ой як жирно, ой як перчино.
Та й Віктор звертався до чоловіка не як друг нерозлучний. Натяки якісь, недомовки. І все про гроші. Що в місті у нього проблеми і Олексій просто зобов’язаний йому допомогти. Аля бачила, що чоловікові гості в тягар, але він робив вигляд, що радий їх приїзду. Адже не дарма він їм допоміг орендувати будинок. Тільки дивина в чому була, вони не працювали, а за проживання платили.
Ще вона згадала, як вони важко з Олексієм сходилися. Адже сподобалися один одному з першого погляду. Аля тоді до подружки в гості приїхала. Жили разом в одній кімнаті в гуртожитку. Ділилися усіма таємницями і секретами. Ось Марічка і запросила її до себе. Там на танцях вона з Олексієм познайомилася.
Тільки одружилися вони лише через два роки. Аля, хоч і закохалася, але на весілля вже не сподівалася. От буває ж так, ніби людина поруч, а як ніби далеко. Так і з Олексій. Дивиться на тебе, кохання в очах, а через мить порожнеча. Неначе відволікає що.
Олексій прийшов як звичайно до восьмої. Аля накрила на стіл. І сіла навпроти. – Олексію, а що тебе пов’язує з Віктором? – прямо запитала вона. Він поперхнувся супом і закашлявся. – З чого ти це взяла? – ліниво запитав він – Казав же, разом в училищі навчалися, в одній кімнаті жили. І взагалі, яке твоє діло? – Аля не змінюючи пози, стала пояснювати – Ти змінився, це раз. Збрехав мені про зарплату, це два. Далі продовжувати? – Олексій схопився з-за столу і забігав по кімнаті – Ну ось чому вам, жінкам, упину нема? Душу готові витягнути. Ну не можу, я тобі все розповісти. Не можу. Соромно мені – засичав він.
Аля підійшла до нього і подивилася йому прямо в очі. – Я тобі не чужа. Дружина твоя. У нас діти. Ти мені розкажи і тобі легше буде. Разом ми впораємося, обіцяю – тихо сказала вона.
Олексій довго дивився на неї недовірливо, але мабуть тягар був занадто важкий. Він зважився. Посадив її поруч з собою і не дивлячись в очі, почав говорити. – Розумієш, мені ж тоді тільки шістнадцять було. Приїхав в місто, життя інше. А батьки мої люди не багаті, грошей дуже не давали. Так, більше продуктами. А там дівчата красиві, їм кафе подавай, квіти. А тут Вітька. Він мені і підказав, де гроші взяти. У викладача нашого Івана Макаровича зарплата в портфелі лежала. Ми це точно знали, бачили. Ну і микнули. Там сума пристойна була, чи то премія, чи то відпускні. Словом, гуляли ми всю ніч, а на ранок Іван Макарович на заняття не прийшов. Сказали, що погано з ним, в лікарню потрапив. Було розслідування, але нікого не знайшли. А я училище покинув. відразу – Аля обняла його і запитала – Але з ним же все нормально стало? Чи ні? – Олексій мовчки відійшов і підійшов до шафи. – Ось, гляди – і показав їй пожовклу газету. Там на головній сторінці був портрет сивочолого чоловіка. Вона пробігла очима заголовок і видихнула – Слава Богу. Ну, Олексію, з ним все в порядку, чому місця собі не знаходиш? – Він прошепотів – З ним нормально, але мені й досі соромно. Ще й Вітька. Каже, давай краще дружити. А то я тебе на все твою село прославлю. Я розумію, що це дитячий лепет, але більше не хочу цього переживати. Ти ж мене розумієш?
З благанням подивився він на дружину і продовжив – А Віті грошей дав, щоб поїхав. Він обіцяв. І ти мене прости, що обдурив – і сльози затремтіли на віях очей. Аля жорстко сказала – А ти не думаєш, що він тебе в спокої не залишить? Так і буде на твоєму почутті провини жити? Скажи йому прямо, що йому більше нічого не світить. Він чужий, а ти тут свій. Не думаю, що йому повірять. Ось тільки щодо твого викладача, давай йому гроші пошлемо. Йому вони потрібні будуть, а ти тягар провини з плечей скинеш? –
Олексій засяяв – А давай. Як же добре, що я тобі все розповів. Мені легше стало – А Аля посміхнулася – Ось тепер розумієш навіщо тобі любляча дружина поруч? Тому, що все горе і радість наполовину – Він кивнув – Дякую тобі, рідна. І більше ніяких подібних історій.
Автор: laskava lanʹ.
Фото ілюстративне.