Голубонько, ти бачила таргана? Від одного його вигляду хочеться підскочити до стелі і запшикати всю квартиру дихлофосом, далі пропилососити в кожному куточку, вимити, вишкребти, протерти.
Слідкувати аби жодна крихточка не впала на підлогу, витирати насухо ванну, раковину аби кляті рижуни не мали ні крапельки вологи. Обвести всі плінтуси крейдою, як з хорору Гоголя, замастити гелем, розкласти «капкани» по кутках і шафах.
І після цього всього виснажливого прибирання з острахом різко включати світла і осліплими, прищуреними очима намагатися вгледіти непроханого гостя! А, коли це стається, почати все з початку.
Всі ці картинки пролетіли в голові за кілька секунд, але мила дівчинка не планує завершувати тему:
– Мої таракани беруть в полон сусідських, тому будь зі мною обережний,
Ні! За що??? Ми ж лиш познайомилися! А в голові вже кадри з «Мумії», але з рота не скарабеї лізуть,
– Слухай, – приречено каже, – ти коли-небудь таргана бачила?
– Таргана? – не розуміє дівчина.
– Ну, таракан-це російською. Тарган – українською. То ти бачила?
– Ні, але знаю, як він виглядає – надула губки дівчина.
– І він тобі подобається? – таки хоче вияснити ситуацію Денис.
– Звичайна комаха, – авторитетно заявляє дівчина.
Звичайна комаха? Це в якій координатній площині відрази – це «звичайна комаха»?
– Коли всі зникнуть з лиця Землі, то залишаться тільки таракани, – знову авторитетно заявляє вона.
– Таргани, – втомлено переправляє він.
– Байдуже, – зневажливо заявляє дівчинка.
– Ні, не байдуже, бо щойно я перестав бачити твоє вродливе обличчя. А бачу лиш довгі руді вуса, які коливаються! Тому й справді, ти зникла, як людина, а залишився лиш тарган. Тільки не роби таке обличчя. Я тобі все поясню. Ми з тобою не складемо пару, хоч я з такою надією йшов на це побачення і думав, що все у нас вийде. Ти справила на мене неймовірне враження, але… Ніколи, ніколи, ніколи і нікому не говори про тарганів. Вони бридкі! Будь-який хлопець був чи є студентом і він бачив їх на власні очі, і, повір, це неприємніше, ніж побачити мишу на своїй подушці. А, коли ти кажеш, що ці «друзі» в твоїй голові… Тоді це видовище не для слабкодухих.
Вони розпрощалися як цивілізовані люди.
– Алло, Ксю, ти собі уявити не можеш, на якого екземпляра я натрапила. Ніякого почуття гумору! Таке враження, що вечеряла з очкариком з філологічного. Ні, за вечерю оплатив, але такого наговорив! Треба перед побаченням наосліп робити якесь опитування на загальний розвиток. І не кажи.
– Алло, Вікторе, зустрінемося сьогодні? Ні, я вже з побачення і треба зняти напругу. Та ні, гарна, як на фото, але… Не буду ж я ходити з бірушами, щоб не чути, що вона говорить.
Автор: Ксеня Ропота.
Фото ілюстративне.