Ой, як я не хотіла з тією Оксаною в одній кімнаті знаходитись, а тим паче, щось робити разом, ніби відчувала, що от таким усе оберне. Та от вона така людина, що вміє і підійти, і слова правильні підібрати. В очі так світила, що й засліпило мені, інакше я не можу собі пояснити чому погодилась на те все.
Я твердо стояла на своїх ногах, хоч життя простим для мене ніколи не було. Вже хто мене знає, той вам скаже, що я через терни йшла, але з високо піднятою головою.
Та й не було коли мені розслаблятись чи себе жаліти. Який приклад доньці подам? То тільки в книгах як, що трапиться із доброю героїнею, то принц на білому коні з’явиться, а в житті ти сам собі і принц, і кінь білий.
Донька виросла, заміж зібралась, а я й зітхнула з полегшенням, бо вірила, що от найважче вже позаду і все у нас далі буде і простіше і краще. Та зарано я собі дала заспокоїтись, бо прийшов час знайомства зі свахою.
Анатолія – кавалера доньки, я вже два роки знала. Зустрічались вони, часто у нас ночували. Бачила я що хлопець хороший і за доньку горою, то чого мусила боронити, тим паче, що Маринці уже 23 роки.
Вже, як вони квартиру орендувати окрему вирішили, я по очам Маринки зрозуміла, що буде у нас весілля. Така вона загадкова і щаслива ходила. Прийшов Анатолій руки її просити, то я “так” сказала не задумуючись.
Молоді речі перевозять у нову свою квартиру орендовану, а я попросила, аби мене Анатолій із мамою своєю познайомив. Думала, зустрінемось десь, весілля обговоримо, все ж не чужі одне одному.
Та сваха моя майбутня того ж вечора до нас на гостину завітала. Ото, як було з роботи із тортом прийшла без запрошення. Я й двері спершу відчиняти не хотіла, бо ми не домовлялись, я про її візит не знала. Ну мало там хто прийшов?
Зайшла Оксана в квартиру і не встигла з ніг взуття зняти, як полетіла кімнатами:
— Квартирка маленька зовсім бачу. Всього дві кімнати? – дивиться так, ніби я у рукаві ще кілька приховала – А балкон один? Ну хоч район хороший у вас, – резюмувала зрештою.
Я вже тоді не знала, як себе стримати бо таких людей терпіти не можу і відповідаю різко. А тут, ніби як родичка майбутня, треба ж стосунки зберегти.
— А ви, я знаю, у школі працюєте? – каже мені зненацька, – З зарплатою там не густо. Нормальної роботи не шукаєте принципово, чи ви не здорові?
Відчуваю, що починаю закипати:
— Я здорова. – кажу і голосу свого впізнати не можу, – І зарплатня у мене достатня. А ви, Оксано, мабуть не дуже, раз таке собі дозволяєте.
Як підскочить, як почне хлипати:
— Я вам просте питання поставила, а ви мене ображаєте? Чим я таке заслужила? – і в двері вискочила.
Не вийшло знайомства у нас. Так ми собі і не спілкувались до того дня, як наші діти не одружились. Запросили вони нас у кафе, посиділи і вже на радощах ніби, як між мною і Оксаною лід розтанув. Ну, думаю, перехвилювалась тоді, різне буває.
Діти наші у Карпати поїхали, а мені Оксана телефонує і каже:
— Свахо, а давайте ми зробимо ремонт у тій квартирці, що наші орендують. Договір оренди на п’ять років підписано, то чого мають у обшарпаних стінах сидіти?
І таке на мене найшло, що я погодилась, хоч зараз сама собі не вірю. Я ж розуміла, що то за людина та я з нею і в кімнаті одній не залишилась би раніше а тут узяла і погодилась, уявіть собі.
Шпалери ми клеїли, як Оксана починає:
— От квартира хороша, правда? – і дивиться на мене.
Я собі мугикнула, мовляв, так, не погана.
— Перший поверх, а не п’ятий як у вас, – продовжує та. – Все ж з вашою комплектацією легше сюди піднятись, ніж без ліфта на п’ятий.
Я аж гикнула, бо ніколи не вважала свої 70 кг при зрості 1.75 зайвими. Тільки мала Оксані відповісти, а та мені:
— Так оце я думаю що ви повинні сюди переїхати а молодим свою квартиру віддати. Зарплати вам стане оренду виплачувати А як ні, то може нарешті роботу нормальну знайдете і донька ваша не манікюром заробляти буде, а врешті подумає про справжню людську роботу.
— А знаєте, свахо, – кажу їй. – Скорі ви на пораду комусь, та під носом у себе нічого не бачите. Ваш син хто – менеджер у супермаркеті? То може йому роботу підшукаєте, бо моя донька своїм манікюром більше від нього заробляє?
Кинула я ті шпалери і вийшла геть. Так мені вже та жінка була неприємна, що я доньку набрала і сказала, що спілкуватись із нею не маю бажання і чути її не хочу.
Так що ви думаєте? Викрутила та Оксана так, що я образила її сина і сказала що він мало заробляє. Та ні, від себе ще досипала, що я назвала ще й ледачим і сказала, що той ні на що не здатен.
Так я раділа, що у доньки все добре, так я видихнула, що вже у нас все гаразд, а зарано бачу. З такою свахою я точно не матиму спокою і спочинку. Як вона вже так колотить коли діти ще лиш оженились, то що від неї чекати далі?
А головне, як зарадити і доню уберегти від такої людини?
Головна картинка ілюстративна
