Оксана з дитинства мріяла про те, що перетвориться з «гидкого каченяти» на лебедя. Батьки не особливо пестили її увагою – постійно в турботах та фінансових труднощах.
Ще й двоє молодших братів, за якими забов’язана була доглядати, забуваючи про власні потреби та бажання.
Тож жодних підстав для віри у себе вона не мала. Низький зріст, схильна до повноти, кирпата, невиразні риси обличчя! На фоні струнких подруг-однокласниць – сіре мишеня. Так, Оксанка вчилась добре, спокійна вдача та посидючість сприяли цьому.
Яким здивуванням була для неї увага Валентина! Красень, розумник! Високого зросту, атлетичної статури, спортсмен-баскетболіст. Вся школа заглядалась на парубка. Несподіванкою для багатьох стала новина про те, що вони почали зустрічатись.
Стосунки склались, відгуляли пишне весілля. Живи та тішся. Батьки молодят допомагали чим могли, але з острахом спостерігали за розвитком подій в сім’ї.
Згодом у пари народилось двійко діток. Оксана на кілька років випала з активного життя, в догляді за дітьми все більше поглинала її рутина, коло спілкування зменшувалось. Тішило лиш, що Марічка та Михайлик були чудовими та спокійними малюками. Ось лише на серці в жінки далі панував неспокій.
Валентин – душа компанії, де б вони не з’являлись, він завжди в центрі уваги: блискуча ерудиція, почуття гумору, анекдот за анекдотом. Звісно, дозволяв собі й флірт. Оксана ж просто нітилась, сидячи у кутку та тихо зітхала, заздрячи сама собі. Лише подумки повторювала, заспокоюючи душу: «Мій чоловік! І що, що подобається багатьом? Пишатись потрібно, адже обрав мене!».
Вона добре розуміла, що сумно їй не буде. Життя сповнене зустрічей та спілкування. Тому убезпечити свій шлюб від руйнування через власну невпевненість стало її задачею.
Заради дітей, заради власного щастя.
Дивлячись на Марічку та Мишка все частіше бачила в них власні риси та вчилась приймати себе.
Дітей Валентин обожнював, був чудовим батьком. За це і зачепилась в боротьбі за прийняття своїх недоліків.
Оксана вчилась любити себе. Навіть через силу. Кожен день вона дивилась у дзеркало і повторювала, яка вона особлива та гарна. Спочатку було важко вірити в сказане, спочатку було смішно, а потім впевненість в собі замайоріла фразою: «Гидких каченят не існує-бувають невпевнені в собі лебеді».
Молода жінка вирвалась з кола, в яке сама себе запроторила. Вибудувавши стосунки з собою, налаштувала й взаємини з чоловіком та друзями.
Вона чітко зрозуміла, що найважливішою людиною в її житті є вона сама!
