fbpx
Історії з життя
Олена лиш наблизилась до холодильника, як почула невдоволений голос чоловіка з-за спини: «Ти щось туди клала, аби брати? Не пам’ятаю! За останні чотири роки від тебе туди нічого не потрапляло. їж на що заробила, а туди не ліз.»

Ось уже чотири роки як я стала мамою. Природно, що материнство – найпрекрасніше, що трапилося зі мною. Я дуже люблю свого синочка і намагаюся віддавати йому всю свою любов і турботу. Звісно, як і всі діти його віку він має періодично недуги. Навіть не знаю, в кого він такий слабенький! Начебто і з харчуванням все нормально, і вітаміни постійно, а ми постійно на вдома одужуємо! Всі ці негаразди зі здоров’ям даються мені нелегко. Ми буквально постійно вдома! Тільки одужали від чогось одного – маємо щось нове!«»

У зв’язку з цим, мені довелося звільнитися з роботи після закінчення декрету. Як я можу ходити на роботу, якщо малюк не здоровий? Хто з ним по спеціалістах їздити буде? Хто буде доглядати і вчасно сиропи давати?

Спочатку мій чоловік поставився до цього абсолютно спокійно. Так і жили – чоловік працював, я сиділа вдома. Але останнім часом справи пішли не дуже добре. У чоловіка почалися неприємності на роботі, зарплату затримують. Природно, що чоловік постійно не в настрої і засмучений. Я його прекрасно розумію, але навіщо робити винною мене?

Справа в тому, що мій чоловік почав дорікати мене в тому, що я не працюю! Уявляєте? Наче я сиджу вдома з власної примхи! Я що, не хочу працювати? Так склалися обставини, і він це прекрасно знає! Так ні ж, він говорить, що мені зручно використовувати ситуацію і ледарювати! Як так можна говорити власній дружині ?!

Грошей не вистачає, а стільки треба платити за все! І за комунальні платежі, і на їжу, ще й дитина знову занедужала! Ну, слово за слово і почалася сцена! Я сказала, що треба більше заробляти, чоловік аж підскочив. Сказав, що я сиджу на всьому готовому, і що він втомився тягнути нас сам! Ви уявіть тільки! Яка нахабність – «сиджу на всьому готовому»! Що це означає? Хіба він не повинен відповідати за свою сім’ю, як чоловік?

Скажете – потерпи! Але ж як терпіти, якщо людина щоразу, як я підходжу до холодильника запитує, що саме я туди поклала, аби взяти. Раніше він таким не був, а зараз от прямо край. Часто плачу, але розумію, що на роботу вийти не можу. А він ходить по квартирі і тицяє пальцями в усе, що він колись придбав. У нього єдине питання, а що я за роки шлюбу у дім принесла.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page