Ольга прокидалася щодня в один і той же час — о шостій ранку. Цей момент вона називала своїм особистим «часом натхнення». Вона неквапливо заварювала каву, увімкнувши улюблену музику, і складала список справ на день. У ці хвилини світанкове небо починало світлішати, нагадуючи про новий початок. Уже понад 20 років після університету і початку роботи Ольга жила за чітким розпорядком, і цей розклад, здавалося, був для неї фундаментом щасливого життя.
Щоденна рутина продовжувалася: пробіжка з улюбленим псом, легка зарядка, контрастний душ, макіяж і бездоганна зачіска. Відтак Ольга готувала сніданок для родини, будила чоловіка й дітей, збирала для них обіди й проводжала на роботу й до школи. Її день був прописаний до хвилини: навіть час, який вона приділяла собі, — йога, відвідування салонів чи хобі — був частиною великого, ретельно продуманого плану.
Усі вважали Ольгу взірцем. Вона працювала лікарем і була керівницею відділення. На роботі її завжди бачили доглянутою, з ідеальною поставою й впевненим поглядом.
Колеги навіть жартували, що її можна знімати в рекламних роликах про успішних жінок. Молодші заздрили її витримці, старші хвалили за бездоганний порядок у всьому.
Ольга була впевнена, що її зусилля приносять плоди. Чоловік Андрій, хоч і жартував іноді, що хотів би більше спонтанності у стосунках, здавався щасливим.
Він мав усе: чистий дім, смачну їжу, затишок і красуню-дружину, яка навіть удома носила підбори й ніколи не показувалася без макіяжу. Ольга була переконана, що їхнє спільне щастя — результат її праці, й навіть не припускала, що в їхньому житті може бути місце для когось іншого.
Одного звичайного ранку, коли Ольга вчергове записувала у свій «склерозник» чергові плани, Андрій ошелешив її словами: «У мене є інша». Він зібрав свої речі й переїхав до квартири, яку вони раніше здавали в оренду. Ольга була розгублена. Ще вчора все було як завжди: їхні традиційні розмови за вечерею, її турбота, навіть поцілунок на ніч. І тут раптом — таке.
Перший день після зізнання Андрія був для Ольги надзвичайно важким. Вона пила запокійливі, але руки все одно тремтіли. Її списки залишалися незаповненими, бо думки плуталися. Вона сервірувала стл для сніданку на чотирьох, як завжди, хоча за столом були лише троє. Усі справи, які раніше виконувалися автоматично, тепер потребували зусиль. Але вона не дозволяла собі виглядати розбитою, особливо перед дітьми й колегами.
Через кілька днів Ольга наважилася поїхати до Андрія, щоб зрозуміти, чим вона поступилася іншій. Двері їй відчинила молода жінка, років 30, у спортивних штанях і старому светрі. Вона була звичайною, навіть трохи неохайною і втомленою. У квартирі панував хаос: крихти на столі, брудний посуд, запилюжений телевізор, з якого долинали голоси мелодрами. Ольга оглянула це місце й запитала, майже без надії почути щось зрозуміле:
— Що він у тобі знайшов?
— Те, чого нема в тобі, — відповіла жінка зухвало.
Ольга вийшла з квартири спустошеною. У голові роїлися думки про всі ті моменти, коли Андрій просив більше уваги, ніжності чи просто розмови. Вона згадувала, як він напівжартома казав, що йому було б добре потрапити в її «склерозник». Вона ніколи не думала, що чоловікові потрібна не лише ідеальна чистота чи смачна вечеря, але й щось більше — її присутність, щирість і тепло.
Увечері того ж дня Ольга прогулювалася мостом, замислена й розчарована. У якийсь момент вона дістала зі своєї сумки записник, подивилася на акуратно прописані завдання й раптом кинула його в річку. Вода миттєво поглинула нотатник, ніби змивши роки її суворих правил і самодисципліни.
Повернувшись додому, Ольга вперше дозволила собі зробити те, чого не робила багато років: просто сісти й заплющити очі. Вона пропустила тренування, не виконала запланованого прибирання й навіть забула про дзвінок сусідці. Її раніше чіткий і передбачуваний день став вільним. Увечері вона сервірувала стіл на трьох, з’їла вечерю з дітьми й уперше за довгий час не намагалася зробити вигляд, що в неї все добре.
У наступні дні Ольга почала жити інакше. Вона більше не писала планів, а дозволяла собі бути спонтанною.
Замість чергової модної книжки для інтелектуалів вона взяла роман про кохання, який давно хотіла прочитати, але соромилася. Вона вийшла на прогулянку без підборів, уперше дозволивши ногам відчути комфорт.
Ці зміни не були миттєвими чи простими. Ольга ще довго звикала до нового способу життя, у якому не було місця для тотального розкладу. Вона почала відкривати себе наново, прислухаючись до справжніх бажань і потреб. І хоча минуло багато часу, поки вона змогла пробачити Андрія, вона зрозуміла, що цей розрив дав їй важливий урок: ідеальність не завжди є ключем до щастя.
