Олів’є з ковбасою? – здивовано підвела на мене очі братова, – Я думала такого вже ніхто й не робить, якщо чесно. А ікра на бутербродах яка? Не справжня? – протягла не здивовано

За день до Нового року мені зателефонувала братова і сказала, що хочуть відзначати з нами. Я спочатку трохи засмутилася, адже не готувалася до гостей. Але потім заспокоїлася — все ж таки свої. Вирішила зробити кілька салатів, придумати щось на гаряче та солоності викласти різні. Ми взагалі планували відзначати у своєму колі, тому навіть запасу продуктів на якийсь розкішний стіл у мене не було.

Родичі приїхали о 21.00. Із собою не привезли навіть ігристого, лише вручили один подарунок на всіх – постільний комплект. Ще й із цінником – знижка 200 гривень. Я також підготувала подарунок — дерево бонсай. Презент може і недорогий, але із душею. Тим більше ми не знали, що гості до нас приїдуть.

— І навіщо мені це? — прошепотіла братова своєму чоловікові на вухо.

Від святкового настрою не лишилося й сліду. Ми сіли за стіл. Гості прийшли з трьома дітьми: один студент, другий дев’ятикласник та молодша донька, ровесниця нашого сина.

Коли я подала плов та манти, побачила в очах якесь невдоволення. Ну, якщо вас не влаштовує стіл, чого ви йшли в гості? Дружина брата мого чоловіка почала розповідати, що справжній плов готується з бараниною, а не куркою. Та й у “Олів’є” ніхто ковбасу не кладе – варто замінити копченим м’ясом.

Побачивши салат із сьомгою та кальмарами, вона здивувалася. Там нічого особливого, але ми такий можемо дозволити собі лише на свята. Зверху я виклала кульки червоної ікри, щоб зовні частування вийшло яскравішим і святковішим. Донька своячениці до салату не доторкнулася, лише зіскребла ікру. Відразу ж мовила:

– Вона ж не справжня!

— Та й справді, вам нічим не догодиш. – уже не втримався мій чоловік, – Самі напросилися в гості і все вам не так. Може, треба якось виявити повагу?

— Спасибі за прийом, — вискочила з-за столу своячениця, схопила дітей і зачинила двері.

— Все було прекрасно, такий характер у Маринки. Гаразд, вибачте. Я пішов, – сказав брат мого чоловіка.

Ми з чоловіком перезирнулись і повернулися до дітей. Новий рік був на носі. Ми весело сміялися, грали у настільні ігри та їли “штучну” ікру з салатом. Зустріли рік і пішли спокійно спати.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page