Я була на останніх місяцях, коли до нас на гостину завітав брат чоловіка. Він всім розповідав, що дуже за нами скучив, тому хоче провести з нами не один день. Мені це відразу не сподобалось, а коли «родинні вихідні» закінчилися, а брат залишався у нас, я вже не знала, що думати й робити…
– Олю, – збудив мене брат чоловіка десь о шостій ранку, – А ти чого ще в ліжку. А кава? А сніданок?
– Де кухня та продукти знаєш? – мовила я крізь сон, – Приготуй собі, чого хочеш. Мені всю ніч не добре було. Малюк лиш зараз заспокоївся і не скаче там, дай я хоч трохи посплю.
– Ага , смішно, але ти це. Ну, вставай, я ж серйозно.
– Можеш собі просто у тарілку насипати вчорашнє та розігріти у мікрохвильові. Все, твій сніданок готовий – мовила я вже крізь сльози, так мені тієї миті не добре було.
Не минуло й пів години, як він знову прибіг.
— А шкарпетки мої чисті де? – запитує у мене.
От чесно, може це стан у мене такий був, чи й справді він трохи не правий був, але я не витримала. По буквам чітко і розбірливо пояснила йому, що сплю і мене не варто турбувати.
Через хвилину дзвонить телефон, глянула – свекруха. Беру трубку і а звідти ще тільки вогнем не пашіло. Мама мого чоловіка і його сорокарічного брата починає мені розповідати, що не гоже спати, якщо у твоєму домі гості. Що її син звик снідати усім свіжим рівно о сьомій ранку і якщо вже він до нас приїхав і я знаю, що він не одружений, то повинна слідкувати за його одягом, хіба важко випрати у пралці шкарпетки і речі?
Я змовчала і таки встала. насипала і розігріла у мікрохвильовці кашу з котлетками, а поки родич чоловіка їв, я зібрала його речі і попросила звільнити мою квартиру. Оскільки запаху кави я на той момент витримати не могла, то попросила випити її на вокзалі.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
