fbpx
Без категорії
Ось уже п’ять років, як наше село поділилося на тих, кому «пороблено», і на тих, хто «робить». Дехто в це вірить, дехто – ні, але ж чіпляються до невинних людей

Доброго дня! Хочу розповісти вам про ситуацію, яка склалася у нашому невеличкому селі близько п’яти років тому. Селі, де кожен все знає і бачить. Люди тримають корів і свиней, мають землю, багато працюють. В кожного є свої радощі та біди. Але чомусь всі стали вирішувати свої негаразди за допомогою різних воpожок і чaклунів.

Наприклад, занедужала дитина – їдуть до воpожки, бо пороблено. Занедужала корова чи свиня – знову ж пороблено. Непокоять руки, ноги, голова (бо ж важко працюють) – пороблено. І цей список можна продовжувати довго. Але, що найцікавіше, всі, хто «роблять» – це обов’язково сусіди.

Уявіть ситуацію: ви із сусідами спілкуєтеся, живете мирно, а наступного дня вони з вами не вітаються, бо, виявляється, були у воpожки і їм «пороблено». Ким? Ну, звісно ж, сусідами.

І так ось уже п’ять років, як наше село поділилося на тих, кому «пороблено», і на тих, хто «робить». Дехто в це вірить, дехто – ні, але ж чіпляються до невинних людей, звинувачують у вiдьмарстві. І вся ця колотнеча продовжується: спалюють речі (одяг, подарунки, іграшки), говорять молитви проти вiдьом, роблять різні обереги, а разом з тим ходять до церкви, вдають із себе дуже віруючих людей.

Я вам скажу, зараз страшно жити з такими односельчанами, робити людям добро, бо за твоє добро тебе можуть зробити вiдьмою та чaклункою. Світ дивує – мабуть, мусить щось змінитися, але коли?.

З повагою, ваша постійна читачка.

Фото ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook