Останнім часом ми з мамою ніяк поговорити нормально не можемо. Як тільки я їй щось розповідати починаю, то вона мені про сестру мою і про те, що я не маю права жити “на широку ногу” доки у сестри важкі часи.
Мама чомусь вирішила, що я зобов’язана допомагати сестрі, і не просто допомагати, а ледь не віддавати половину того що маю. Я все розумію, але ми дорослі люди. Я їй не мама, у мене свої діти і дбати я повинна перш за все про них і їхнє благополуччя. Хіба ж ні?.
Ми з сестрою ніколи не були подругами – надто велика різниця у віці – вона старша на дванадцять років. Не скажу що батьки якось ділили нас, ні. Вони намагались нас здружити. але у кожної із нас був свій світ і вони ніколи не перетинались. Сестричка вийшла заміж і поїхала з міста, я ж вчилась, теж уже заміжня, проте залишилась у столиці.
У сестри троє діток і зараз вона винаймає квартиру в столиці. Де її чоловік вона не говорить. Приїхала у травні без нього, так і живе сама. Скажу одразу, квартиру я з чоловіком оплачую їм. Коли вони приїхали то ми і техніку у квартиру і посуд і постільне і шафи, все придбали. Хоч ми і не спілкувались до того, але родина є родина.
Проте, для мами моєї всього мало. Вона телефонує щоденно і говорить, що я недостатньо добра сестра:
— Я як дізналася, які ти гроші за садок дітям віддаєш, проплакала всю ніч. Чим тобі звичайний садок не до вподоби? Краще б сестрі ці гроші віддала, — заявляє мама.
Я терпляче пояснювала всі переваги приватного саду і намагалася донести інформацію, що я не зобов’язана утримувати сестру. Ми допомогли гарно і допомагаємо, але не повинні віддавати останнє. Так рівень нашого життя вищий середнього, але то не означає, що ми комусь щось повинні.
Кожну нову річ яку ми одягаємо, мама вишукує в інтернеті і потім розповідає, як я даремно витратила гроші і що краще б уже я взяла щось простіше, а різницю віддала сестрі, адже та одна з трьома дітьми.
Чесно? Я вже на межі. Ходжу з диким почуттям провини, постійно виправдовуюсь, а чому зрозуміти не можу. Так сестрі важко, але ж ми допомагаємо, не відмовляємось. Чому ж замість подяки отримуємо лиш невдоволені коментарі, що ми могли б і більше?
25,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
