Історія, напевно, в наш час досить банальна і поширена, але від цього не менш сумно і прикро .Справа в тому, що яприїжджа, вийшла заміж за хлопця зі столиці. Я не в якому разі не розраховувала на безбідне життя за його спиною. Завжди сама заробляла і утримувала себе. Жили ми якийсь час у його батьків, потім стали знімати, але квартира у них невелика і тісна, та й життя з батьками все ж має свої специфіку.
Тепер ми одружені і є дитина. Я звичайно розумію, що ми вже дорослі, повинні самі себе утримувати, але купити житло в столиці навіть в іпотеку не реально. Все, що ми зібрали, в результаті розтрати за час декрету. Зараз ми знімаємо квартиру. Декретні у мене не великі.
При цьому у батьків чоловіка є і друга квартира, і завжди була. Вони здають її і витрачають гроші на свій розсуд. Але якщо раніше, коли ми жили з ними і вирішили з’їхати, у нас ще був вибір, збирати і багато працювати і тіснитися, і терпіти всю красу життя з батьками, або витрачати на знімання, ми ще могли вибрати перше і потерпіти, а батьки не вважали себе зобов’язаними надати нам житло, я ще все розуміла, і не мала до них претензій.
Але зараз, коли у нас дитина, ми б і поготів не помістилися в їх маленькій другій кімнатці втрьох. Тобто з дитиною у них розміститися взагалі неможливо. Вони це знають, і знають, що ми змушені знімати, при цьому дуже обмежені в коштах, на всьому економимо, навіть на їжі. Я подумую дитину раніше в сад віддати, і вийти на роботу. Вони ж живуть розкошуючи, і не думають віддати синові квартиру. Я не розумію, як так можна, це ж їхній онук.
Останнім часом намагаюся не кликати їх в гості, прямо образа дивитись на них не дає. Якщо що, вони обидва пенсіонери, вже за 60. Дохід є – пенсія. Хтось скаже, що вона маленька, і потрібні додаткові кошти, але у нас з чоловіком після оплати оренди дохід утричі менший ніж у них залишається. А ми молоді люди з дитиною. Чому ж для них не нормально задовольнятися пенсією, а ми повинні тягнути таке існування. Я заплуталася. Невже, я не права? Я не прошу надто багато. Ми згодні навіть за оренду їм яку копійчину платити, але вони ж навіть не пропонують. Жують бутерброди з червоною ікрою, запивають кофе з власної дорогої кавоварки, а ми на супчиках? Ну от ви б змогли? Де в людей совість?
Головна картинка – pexels.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.