fbpx
Історії з життя
Останньою краплею стала начебто безневинна посилка. Приніс її кур’єр. Настю діймали погані передчуття, але коробку вона все ж таки відкрила. І дуже про це пошкодувала

— Хотіла б я мати старшого брата, — засмучено простягнула Оксана, дивлячись на фотографії в профілі подруги. От вже кому в цьому сенсі пощастило — цілих чотири брата! Завжди допоможуть, завжди захистят, — Погано ви з татом старалися! — і з докором подивилася на матір, ніби це могло щось змінити.

— Знаєш, але ж у мене міг народитися хлопчик, — сумно посміхнулася жінка, яка наважилася розкрити свій секрет доньці, вирішивши, що та вже достатньо доросла. — Ми з твоїм батьком тоді тільки зійшлися, навіть заяву в РАЦС подати не встигли, як я дізналася приголомшливу новину.

Настя захоплено дивилася на довгоочікувані дві смужки. Нарешті у неї буде дитина! Маленьке немовля, її частинка! Ось тільки з весіллям тепер доведеться поквапитися, адже хочеться, що б на святі вона була в гарній білій сукні, струнка і прекрасна.

— Що ж такого цікавого ти побачила? Уже п’ять хвилин очей не відриваєш? — Гліб підійшов до дівчини ззаду і обняв її. — Стоп! Це те, про що я думаю? — в його голосі прозвучала неприхована надія.

— Так! Я зробила три тести і всі позитивні, — посмішкою Насті можна було освітити все місто. — У нас буде малюк!

— Завтра ж йдемо подавати заяву! — зрадів хлопець. — І потрібно дитячу зробити!

Однак не всіх членів сім’ї ощасливила така чудова новина. Глібова мати і в принципі була проти їхнього весілля і при кожній зустрічі не соромилася висловлювати своє невдоволення. А справа була в тому, що раніше хлопець зустрічався з дочкою її найкращої подруги. А тут втрутилася Настя і спроба об’єднати дві родини провалилася.

— Та з чого ти взагалі вирішив, що це твоя дитина? — запитувала мати дорослого сина. — Ви ж разом не жили, хто його знає, з ким вона могла сплуталася! Ось з’явиться якесь на тебе не схоже, що ж ти тоді робити будеш?

— Мамо, ти про що? Яке несхоже? — щиро дивувався Гліб.

— А ти що, не знаєш, хто з нею в одному офісі працює?

— Та годі тобі, мамо, — твердо заявив хлопець. — Це моя дитина і крапка! Досить наше терпіння випробовувати, ти страшенно засмучуєш Настю.

— От-от! — не заспокоювалася жінка. — Значить, совість у неї не чиста, якщо вона так переживає.

— Досить, я сказав! — не витримав Гліб. — Якщо хочеш потрапити на моє весілля, поводься достойно!

В результаті, жінка зробила вигляд, що змирилася з вибором сина. Однак насправді вона просто почала діяти набагато тонше. Наприклад, розпускала неприємні чутки про дівчину серед її колег. Настя кожного дня чула шепіт за спиною і терпіла відверто двозначні погляди тих, хто раніше був на її боці.

Потім чутки дійшли і до сім’ї дівчини, яка жила у віддаленому селі. Мати Насті не полінувалася приїхати, щоб висловити все, що вона про неї думає. Ще б пак, адже тепер все село вважає дівчину підступною розлучницею, яка забрала хлопця мало не з під вінця.

За наполяганням чоловіка Настя звільнилася з роботи. Припинила спілкуватися з рідними, з друзями, які теж повірили в брудні чутки. А останньою краплею стала начебто безневинна посилка. Приніс її кур’єр. Настю діймали погані передчуття, але коробку вона все ж таки відкрила. І дуже про це пошкодувала. Всередині лежала іграшка — смішний пупс, трохи менший за справжню дитину. І все б нічого, та тільки іграшка була зламана і вся покрита червоною фарбою.

Далі Настя нічого не пам’ятала і отямилася лише в стаціонарі. Так стати батьками їм тоді і не вдалося.

— Після цього ми з твоїм батьком переїхали, — закінчила свою розповідь Настя. — Ще кілька років ми відчайдушно намагалися мати дитинку, та у нас нічого не виходило. Я вже майже змирилися, коли дізналася про тебе.

— Так ось чому ми не спілкуємося з сім’єю батька, — простягнула дівчина. — Невже вона так і не заспокоїлася?

— Чому, вона неодноразово намагалася вибачитися, — знизала плечима жінка. — Ось тільки я їй більше не довіряла і не підпускала до тебе навіть на гарматний постріл. От і доводилося свекрусі задовольнятися фотографіями і подарунками на свята.

— Напевно, вона не раз уже пошкодувала про свій вчинок.

— Можливо, — Настя повернулася до приготування вечері. — Але бачити її я все одно не хочу.

А десь за тисячу кілометрів, жінка похилого віку розглядала кілька фотографій і сумно зітхала, шкодуючи, що не може повернути час назад.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page