Мені 32 роки, працюю електриком на приватному підприємстві. Так як фахівець я хороший, начальник часто відправляє мене на інші об’єкти. У такі дні я працюю по подвійному тарифу і мене цілком влаштовувала моя посада. Сім років тому, завдяки роботі, я зустрів свою долю. Мене відправили в офіс, де сталося замикання, і потрібно було з’ясувати причину і усунути неполадку. Я довго працював і вже навіть зголодніти встиг. І ось підійшла до мене дівчина і запропонувала чай з печивом. Я не зміг відмовитися.
За обідом ми розговорилися, вона давно тут працювала бухгалтером. І ось закінчивши пити чай, я знову взявся до роботи. Через годину все було готово. Йдучи, я взяв номер телефону дівчини. Ми почали спілкуватися: спочатку по телефону, після я запросив її прогулятися по місту. Що сказати, дівчиною вона була дуже милою і привабливою, завжди знала, як мене підбадьорити і що сказати.
Через два роки відносин я зробив коханій пропозицію. Навесні ми зіграли весілля і поїхали відпочивати на море. Це був найкращий час в моєму житті, я був щасливий мати таку дружину. Приїхавши в рідне місто, ми зняли двокімнатну квартиру і почали жити окремо від батьків. Відразу розподілили всі обов’язки, я все ремонтую і роблю важку роботу в будинку, а дружина готує, пере і прибирає в квартирі. Наші відносини складалися чудово, кожен знав свої обов’язки, і непорозумінь не було. Зрідка могли тільки тон підвищити друг на друга, але не більше.
Так пролетіли три щасливих роки спільного життя, поки її не підвищили на посаді, і вона стала заробляти більше за мене. Спочатку це просто були вирази: «тепер я чоловік в цьому будинку, а ти йди готувати». Мені такі жарти не дуже подобалися, але уваги на них я намагався не звертати. Через деякий час жарти перетворилися в докори. Дружина приходила пізніше мене і говорила, що важко працює, втомлюється, заробляючи гроші, а я навіть прибрати в квартирі не можу. І так кожен день: «я більше заробляю, значить, більше втомлююся». Загалом, вона почала всі свої обов’язки перекладати на мене. Про те, що я заробляю менше, знали всі подруги. Знайомі дружини обговорювали мене: «що це за мужик, який не може нормально заробити?» або «чоловік сидить на шиї у дружини». При цьому я заробляв непогано і ніколи не просив у дружини грошей.
Останньою краплею став вираз на святкуванні ювілею моєї мами. Коли гості здивовано роздивлялись наш дорогий подарунок ( а ми мамі презентували путівку на відпочинок за кордон) хтось похвалив нас за те, що ми не шкодуючи своїх грошей подарунок такий зробили. На що моя дружина відповіла:
— Хм. Не ми а я. Син хіба за таксі до аеропорту заплатить, а ні то на велику своєму підвезе. Він у нас уміє лиш на роботу ходити, гроші заробляти якось не навчився.
Запала тиша. Мама щось хотіла сказати, але я не дав. Узявши дружину за руку вивів із квартири і без слів зачинив двері перед самим носом. У наше спільне житло я не повертався. Але от що цікаво: минув рік, фірма у якій працювала і заробляла гарні гроші моя дружина – збанкрутувала. Учора дзвонить на наш домашній моя колишня. У неї негаразди з фінансами і вона безробітня. Просить прощення і хоче повернути колишні стосунки.
Поклав слухавку і сам не знаю, радіти, чи забути. Може ця ситуація змінить її докорінно і моя прекрасна добра і чуйна дружина таки повернеться.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
