У моєї колеги Олени незабаром донька заміж виходить. Вчора, навіть, нам усім запрошення принесла. Ми Ксюшку від народження знаємо.
Разом із Оленою давно працюємо і Ксюша її на наших очах виросла. Гарна дівчинка. Слухняна, навчалася на п’ятірки, потім університет закінчила із червоним дипломом. Влаштувалася на роботу у велику компанію. Грошей на квартиру накопичила сама.
Не всю суму звичайно батьки допомогли, але все ж таки основну частину Ксюшка накопичила сама. Отримує добре, по клубах та танцюльках не бігає кожні вихідні. Розумничка, а не дівчина. Я своїм її як приклад завжди ставлю.
І ось зустріла хлопця. Заміж зібралася. Хлопець із якогось невеликого містечка приїхав до столиці. Там на батьківщині має дитину. Аліменти платить. А заробляє й так небагато.
І добре б це, але, за словами Олени, він не поважає Ксюшу. Може пожартувати так, що аж сльози на очі і це при всіх. Не говорить скілки заробляє і ні копієчки їй не дав відколи разом. Ксенія матері скаржиться, але кидати його не хоче. Любить вона його дуже.
А яке це кохання? Якщо вже зараз одні сльози? А що буде після весілля?
Олена на весілля не хоче йти. Сказала, що не збирається брати участь у цій виставі. Добре хоч квартиру до шлюбу донька купила. А то б ще ділити довелося
Я Олені сказала, що якщо Ксюшка не передумала і весілля все-таки буде, значить, вона до нього серйозно ставиться. А раптом все вийде? Може просто хлопець такий, не вміє своє кохання показати. Тож якщо все нормально і так і житимуть разом, як потім Олена буде з зятем спілкуватися? А донька якщо не пробачить? Весілля все-таки…
Але Олена непохитна. Це каже так, не на все життя. Скоро Ксюшка зрозуміє, що припустилася помилки, і вони розлучаться все одно.
— Ось потім, колись зустріне нормального хлопця, потім підемо на весілля. А зараз навіть думати не хочу, щоб піти. А тим більше вітати та подарунок дарувати.
Я й ніби розумію Олену, але з іншого боку це ж єдина донечка. Хай, навіть то помилка, але ж мама повинна бути поруч завше. Чи не так?
Головна картинка – pexels.
