Ніщо не віщувало біди, бо ж я заміжня за найкращим чоловіком у світі, ми разом двадцять сім років, двоє дітей, працюємо і насолоджуємося життям. Любимо й на шашлики компанією поїхати, і на море чи в гори махнути.
Я нарешті щаслива, що перебуваю в тому блаженному стані, коли є ще сили і наснага, а онуків ще нема, тому й користаюся цим.
І ось мені випала нагода поїхати на десять днів в санаторій, вирішила, що візьму свою найкращу подругу Ларису, бо чоловік сказав категоричне «ні»:
– У мене важливі справи, ти вже якось без мене.
Я не образилася, адже ми з подругою давно не відпочивали разом, це ще й краще, бо й попліткуємо і розслабимося.
Десять днів пролетіли непомітно і я вернулася додому помолоділа і відпочила, привезла чоловікові сувеніри і водички цілющої.
Йшов час, аж тут бачу, що донька Лариси, Вероніка, висвітила у себе на сторінці фото, де вона … у мене в гостях. Ні, це не явно помітно, бо ж у людей безліч таких диванів і стін, але саме кусень картини і рами, видавав, що фото зроблене у мене в квартирі.
Коли це вони побували у мене вдома і без мене? Вероніка молодша за мою доньку на два роки, їй всього двадцять три, тому ми якщо й бачимося, то на дуже великих святах, а п’ятдесят мені було минулого року, але картину я купила цього.
Зателефонувала я подрузі, що дуже чекаю її в гості з донькою, бо моя Олеся віддає їй якісь брендові сумки, трохи одягу є, може вона захоче.
І ось вони обоє прилетіли, а я тоді й питаю:
– А коли це ви були у мене без мене?
– Ти про що?, – здивувалася подруга.
– Та Вікторія фото виставила з нашої зали, от і цікаво, коли вона тут була з тобою?
– Та чого б я ходила до тебе без тебе, – випалила подруга, а потім уважно подивилася на доньку і зблідла.
Та теж очі опустила, але тоді каже:
– То, коли прийде Олеся?
Я не встигла відповісти, що ніколи, як тут в квартиру зайшов мій чоловік, побачив нас і зблід, але далі спробував взяти себе в руки і каже:
– З якого приводу гості?
– Та з того, що ти без мене їх частуєш, от і цікаво спитати, чому?
– Я частую? Та я давно їх не бачив, – почав чолові.
– Навіть, Вікторію не бачив у нас в квартирі?, – кажу і простягаю йому фото дівчини з мережі.
– А що таке? Я не можу відмовити, коли на мене кидаються і проходу не дають! Ти подивися на себе і на неї, а тоді киватимеш. Ну, не втримався, з ким не буває?
– Як цікаво! А твоя, яка версія, Вікторіє?
– А до чого тут версії? Мама каже, що ви геть ніяка і вам дуже з чоловіком пощастило, бо так би з села й не вилізли. Що чоловік у вас чудовий, заробляє, всі гроші вам віддає, слова кривого не каже, а ви нічого не цінуєте. То я поціную, мені все в ньому подобається.
Подруга намагалася спинити доньку, а та лиш огризнулася:
– Що? Сама ж так говорила!
Ось так одномоментно я й втратила найкращу подругу, чоловіка і щасливе майбутнє. Я ж планувала разом зістарітися, підтримувати один одного, особливо, коли прийдуть вже дуже похилі літа, а тепер я буду сама.
Невже Вікторія зробила це через слова Лариси? Чи першопричина в тому, що я набридла чоловікові? Я геть розгублена і не знаю чи пробачати їм, адже вони запевняють, що просто помилилися…
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
