fbpx

Отак Ліза в лікарні й дізналася, що її мама і тато їй не рідні. Це був як сон, мама міцно тримала її за руку і просила «Мовчи, батько не має цього чути!»

Не пам’ятає, як вийшла на вулицю, як холодний вітер сік її по обличчю, далі мама прикрила її курткою:

– Тато нічого не знає, Лізо, і не має дізнатися…

Марина та Вадим одружилися після університету, робили кар’єру та стояли в черзі на квартиру. Все в їхньому житті було гладко й по графіку: цього року вона молодший співробітник, а він спеціаліст, далі п’ять років і квартира своя буде, а там можна й за дітей думати.

Отак вони планували та були впевнені, що життя має розстелити перед ними всі доріжки і відкрити всі двері. З того прекрасного життя у них було купа друзів, купа фото з відпочинку та роботи. Але найголовнішого не було.

Коли разом почало ставати нудно, то вони обоє вирішили, що вже пора й про малечу подумати, хоч раніше графіку, але от він візьме кілька відряджень і назбирає грошей, а додому вже приїде, коли буде поповнення. Через кілька місяців вона повідомила, що при надії і стала скурпульозно дотримуватися приписів лікарів.

– Розумієш, Лізо, я робила все від мене залежне, але на сьомому місяці все закінчилося. Лікар виніс мені вердикт – ви ніколи не матимете дітей, ніколи. Сказав, що деяким жінкам це просто не дано. Що я тоді пережила – ти не розумієш, і дай бог, аби ніколи не зрозуміла. Дитина – то те, що об’єднує навіки, а, коли її нема, то люди просто розбігаються в різні сторони з часом, якби вони не любили один одного. Я тоді любила Вадима і не хотіла його втрачати, тому, коли мені санітарка сказала, що в сусідній палаті мама відмовилася від немовляти – я ні секунди не думала!

Вона сказала, що зняла всі свої заощадження аби віддячити головному, дитину записали, як її.

– Вадим нічого не підозрює, бо я йому не розповіла. Він, звичайно, дивувався, що ти не схожа на нас, але я сказала, що ти в мою бабусю, якої вже не було на той час. Ми прожили добре життя і любимо тебе, бо ти наша дитина, ми вклали в тебе себе. Я не буду просити тебе аби ти зрозуміла чи пробачила, прошу лише не розповідати татові – він і так має слабке серце…

Отак якийсь звичайний аналіз може зруйнувати життя. Ліза довго думала чи шукати свою рідну маму, але далі зрозуміла, що людина не хотіла її тоді. Коли вона найбільше її потребувала. То навіщо вона їй зараз, якщо у неї вже є родина, яку вона дуже любить.

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page