fbpx

Отож, світило сонечко, як Ліля в спортивках і майці, з пучком на голові йшла в магазин. І ось сталося Це. Те, чого вона колись так чекала і так старанно прокручувала в голові. Те, що мало підкинути її самооцінку до небес і довести, що кара господня існує. Вона зустріла колишнього

Це був звичайний день. Світило сонечко, повівав легенький літній вітерець, цвірінькали пташки. Для Лілі це був найпрекрасніший день тижня – п’ятниця! Коли закінчилася марудна робота в офісі, можна розслабитися і поринути з головою в насолоду і байдикування. Саме заради насолоди і байдикування вона вийшла в магазин – для кіномарафону не вистачало соняшнику, горішків, чіпсів і коли. Вони з Тарасом роблять такий бенкет щоп’ятниці, переглядають фільми за жанром і обговорюють всі прогріхи або шаленіють від захвату. Тобто, завжди маса задоволення.

Отож, світило сонечко, як Ліля в спортивках і майці, з пучком на голові йшла в магазин. І ось сталося Це. Те, чого вона колись так чекала і так старанно прокручувала в голові. Те, що мало підкинути її самооцінку до небес і довести, що кара господня існує. Вона зустріла колишнього.

Хмара накрила її чорнотою, єдиний промінь висвітлював її серед натовпу людей і показував йому.

Принаймні, так вона це бачила. А вона ж тако-сяко одягнена! І не нафарбована! І волосся не розвівається засліплюючи його блиском, а стирчить в різні боки. От за що ти так, боже? Він же мав впасти від її неземної краси, від її зверхнього щасливого погляду. Мав повзти за нею на колінах, молячи про повернення! Мав дні, тижні, місяці стояти біля її під’їзду в чеканні милості її погляду.

Але ні. От вона вся розтелепа на і на тобі, єдине, що залишається – зробити вигляд, що вона його не знає або відвернути голову в інший бік, чи перейти на інший бік вулиці, або провалитися крізь землю. Зібрала всю гордість в кулак, втягнула живіть, випрямила спину і царствено пройшла повз. Це вона прокручувала в голові сотні разів, тому вдалося. Зовнішність підвела, але вже біс з ним. Він мало що змінився, та й байдуже.
Набрала гору шкідливого і смачного і чекала в черзі. Подумки в той день, коли він сказав «Давай на час розійдемося, бо наші стосунки надто бурхливо летять вперед, варто трохи пригальмувати». Пригальмували так, що й забуксували і викинули машину щастя на металобрухт. Скільки разів вона обдумувала, аналізувала їхні стосунки, але ніяк не могла зрозуміти, чому так сталося. Вона була закохана, вірила, що й він скоро їй теж це скаже. Їм було разом весело і цікаво. А потім «добрі» подруги повідомили, що він зустрічається з одногрупницею. Що його часто бачать з нею в кафе чи дискотеках. От тобі й на час розійшлися. Для чого це було говорити? Чому не сказати відверто, що любиш іншу і не можеш так чинити з нею, Лілею. Навіщо ця недолуга пауза, яка заставила її сумніватися в собі, незлюбити себе, намагатися себе змінити і перекроїти? Тобто, якби не вдалося з нею, то він би легко вернувся на запасний трек. Хіба про такі стосунки вона мріяла? Вона хотіла бути єдиною в його житті.

Саме тоді й зародилися ці думки про зустріч і помсту відмови. Скільки вона тоді провела експериментів з волоссям, а макіяжем, одягом. Коли зловила себе на думці, що нічого й не робить лиш чекає, як він пройде повз, а вона в ефектній сукні його ігнорить. Усе це уявила і побачила, як це жалюгідно і гидко по відношенню саме до неї. Навіщо кожного дня прив’язувати себе до нього думками, якщо він її не вартий? Звичайно, просвітлення не прийшло одразу, за що вона себе сильно картає.

І от сьогодні це сталося. Те, про що так колись мріяла. Звичайно, вона б не відмовилася від того, щоб побачити, як він повзає за нею на колінах, але це вже було не те. Перегоріло чи збайдужіло? Вдома на неї чекав чудовий хлопець, який не бажав гальмувати, а давно їй освідчився і це була найпрекрасніша мить її життя. І як добре, що тоді той самозакоханий хлопчисько її покинув, бо не було б цієї чудової п’ятниці з кіно марафоном.

Ліля вдячно усміхнулася в небо, йдучи додому.

Автор: Ксеня Ропота.

Фото автора Kate Trifo: Pexels.

You cannot copy content of this page