fbpx
Історії з життя
Овдовіла я п’ять років тому. Діти вже дорослі у них свої сім’ї і клопоти – я нікого особливо й не цікавила до недавнього часу. Коли у моєму житті з’явився чоловік, який став більш ніж друг, то моя байдужа колись до мого життя донька буквально з котушок злетіла. А нещодавно таке видала, хоч стій, хоч падай

Ми прожили з моїм чоловіком двадцять вісім років. Ці роки пролетіли як сон, як одна мить. Було в сімейному житті все: радість і горе, щастя і розчарування, залишилося безліч спогадів і яскравих картинок. У мене троє дітей. Вони зовсім дорослі і самостійні, обросли сім’ями, мають роботу і постійно зайняті. Я не втручаюся в життя дітей, тільки зі сторони спостерігаю і радію за них.

Я овдовіла п’ять років тому. Під час недуги чоловіка, я трохи налаштувала вже себе, що доведеться жити скоро одній. Звичайно, дуже шкода, але так буває і від цього ніхто не застрахований. Я із задоволенням зараз займалася б онуками, але невістки їх не залишають у мене. Іноді сини можуть заїхати на годинку, дізнатися, як у мене справи, а так в основному, я одна. Дочка – найстарший моя дитина. Поїхала від нас відразу після заміжжя. В гості приїжджає дуже рідко. Я їздила до них кілька разів у сусіднє місто, але не хотіла довго затримуватися. У них маленька квартира, та й зять непривітний, а може просто ми чужі з ним люди.

Повертаючись нещодавно від подруги, я познайомилася з чоловіком. Весь довгий шлях моєї поїздки пройшов непомітно. Ми спілкувалися на різні теми, не помічаючи часу. На хвилину, мені здалося, що я давно знайома з цією людиною. Мені було легко і добре з ним. Також помітила, що я йому сподобалася теж. Виявилося, він проживав з сім’єю своєї дочки. При розставанні, ми вирішили продовжити наше спілкування.

Так вийшло, що я вирішила познайомити його зі своїми синами. Треба сказати, їм чоловік дуже сподобався. Зідзвонилась з дочкою і розповіла, що знайшла собі близького друга. На подив, реакція дочки була негативна. Вона почала волати, лаяти мене і негативно висловлюватися на адресу чоловіка, з яким була навіть не знайома. Я дуже засмутилася і не зовсім зрозуміла, чому дочка так реагує. Невже вона, не розуміє мене? Вона ж жінка. Я не можу жити одна!

І в той же час, я вирішила запропонувати моєму знайомому переїхати до мене. Сини підтримали мене, а ось дочка не хоче спілкуватися зі мною. Я непокоюсь через її реакцію. Якщо вона приїде і влаштує сцену? Там така панянка що може і рукам волю дати, вся у прабабусю.

Нещодавно моя донечка прямо сказала, що виставить мого обранця за двері, якщо побачить його у нашому домі. І це навіть не знаючи про кого говорить.

Ось сиджу тепер і думаю, як бути. Огидних сцен не хочеться але бачу, що без них не обійдеться. Обривати відносини зі своєю дитиною не можу, я ж мати.

Як бути далі? Ніби й доросла і самостійна і нічого поганого не роблю, а відчуття як у дитини, яка зробила якусь велику шкоду.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page
facebook