Тоня вважала себе великою невдахою. У всіх її однокласниць була нормальна сім’я, з люблячими мамою і татом. А у неї. Мати і батько пuли, та на додачу народuли купу дітей, яких ні прогодувати не могли, ні розуму дати.
А одного разу мати і зовсім вигнала батька з дому. Разом зі старшою дочкою. Мовляв і ти дитину вирости, не я одна. Серце при цьому у жінки ні краплі ні здригнулося. І почалася у Тоньки нове життя. Ще важче, ніж старе.
П’ятнадцятирічна дівчина за господиню була. Варила, прала, прибирала. І якось примудрялася вчитися при цьому добре. А татусик баб додому водив. Всіляких різних. Кожен раз представляючи дочці як нову маму. Тоня тільки відмахувалася – більше трьох днів вони у них не затримувалася.
А одного разу він привів дивну жінку. Дивну тому, що вона була тверезою. І з батьком не пuла, та й його намагалася обмежити. До Тоні не лізла, що і було на краще. А то б та не стрималася і на говорила б хоч греблю гати.
А потім Наташа і зовсім Тоньку дивувати стала. Всю їхню квартиру вичистила. Кожен день сніданок, обід і вечерю готувала. А один раз навіть Тоньчине завдання вирішити допомогла. А батько раптом пuти перестав. Тонька навіть упустила момент коли. Просто все тверезий і тверезий. І на роботу влаштувався в перший раз на постійну.
Тонька, завжди ,була їжаком по відношенню до жінок батька, але тут зловила себе на думці, що їй подобається Наташа. Правда показувати вона це їй не хотіла. Соромилася якось. А тут мати Тонина на порозі намалювалася. Веліла віддати їй доньку. Ніби як душа вся про неї змучилась.
Насправді ж мати просто ще одну дитину за цей час нaродила, а няньчиться не було кому. Ось і хотіла старшу дочку замість няньки поставити. Але тут виступила та, кого начебто все це стосуватися не повинно було. Наталка. Вона прямо заявила, що дівчинку їй не віддасть. Ні за яких обставин. Якщо тільки Тонька сама не захоче.
А Тонька не хотіла. Ох, як не хотіла. І мати пішла ні з чим. І Тонька тоді зрозуміла, що не завжди рідна мати краще мачухи. Буває і навпаки.