Історії з життя 0
Одного ранку поштарка принесла до хати Петренків рекомендованого листа. Ольга якраз виносила помиї, а Матвій порався біля старого паркану, підв’язував дротом перекладену, щоб паркан остаточно не впав на дорогу.
Одного ранку поштарка принесла до хати Петренків рекомендованого листа. Ольга якраз виносила помиї, а
Історії з життя 0
– Ну от, приїхали! – Надія ледь не плакала. – Це все через вас! Треба було так влітати? Ви ж механізм пошкодили своїми габаритами! І цей ваш віник…
Ця історія розпочалася тоді, коли святковий гамір міста почав потроху вщухати. Довгі зимові вихідні
Історії з життя 0
Я справді вірила, що Клавдія Петрівна – це подарунок долі. Я купувала їй найкращі фрукти, вишукувала рецепти легких дієтичних страв, бігала в аптеку за кожним її “ой, закололо”. Я літала по квартирі з ганчіркою, щаслива від того, що можу бути корисною.
Не дуже вже мені те «заміж» і хотілося. Особливо, як наслухаєшся про свекрух, що
Історії з життя 0
— Діти мої… Я така щаслива, що ви всі тут. Це справжнє диво. Але я маю вам щось сказати. Зараз повернеться батько, і ви все побачите самі.
— Павле, ти мене чуєш? Не вигадуй, збирайся і їдь! Всі будуть, розумієш, абсолютно
Історії з життя 0
— Чому тоді, коли ми з Андрієм приходимо, ти так не бігаєш? — Віка підійшла ближче до столу. — Чому для Ігоря завжди найкращі шматки, нові рецепти і три види гарячого?
Я вже другий день не виходжу з кухні. Спершу здавалося, що роботи небагато, але
Історії з життя 0
— Господи… — жінка поставила відро прямо в багнюку. — Значить, Іра отримала листа? Я Наталя. Ходімо, ходімо швидше в хату.
У коридорі скрипнули двері, і Ірина почула важкі кроки сина. Віталій кинув ключі на
Історії з життя 0
— Буде завтра Максим. І дівчинку якусь, мабуть, притягне. Головне — сказати, що там три ряди. Про три ряди вони завжди вірять.
Баба Катря сиділа на лікарняному ліжку, спершись на високу подушку, і з таким виглядом
Історії з життя 0
У кімнаті на мить стало зовсім тихо. Артем і Карина здивовано перезирнулися. — Ви що, знаєте один одного? — запитав Артем.
Віта сиділа на кухні, розглядаючи тріщину на старій чашці. Навпроти вмостився син. — Мам,
Історії з життя 0
Я щось сказала про те, що паркан упав, а він раптом зупинився і каже: – Ти мені набридла. Збирай манатки і вимітайся. Я засміялася, думала – жартує.
Свекруха вважала, що я не пара її синові. – Мій син – лікар? А
Історії з життя 0
— Будемо разом, Віко, — казав він мені через рік, коли ми вже знімали маленьку кімнатку на двох. — Ти ж теж не хочеш усе життя по гуртожитках микатися. Побудуємося. Ти копійку, я копійку — і буде дім. Я повірила.
Ми познайомилися, коли мені було сорок вісім, а йому п’ятдесят. Гарний чоловік без шкідливих

You cannot copy content of this page