Марія стояла перед старим трюмо, вдивляючись у відображення, яке здавалося їй чужим. Срібляста амальгама
Я стояла на кухні своєї маленької квартири в Італії, тримаючи телефон біля вуха. Голос
Я забігла до маленької кав’ярні біля зупинки – взяти чай із собою. За мною
Я саме складала свої речі в валізу, коли раптом відчула, що хтось сидить позаду.
— Мамо, ти серйозно?! — не стримався Тарас, голос його тремтів від роздратування. —
Я стояла на кухні, тримаючи в руках черговий рахунок з приватної клініки, і відчувала,
Степанівна — так лагідно називали її сусіди — не могла намилуватися малим Данилком. Хлопчик
Ось той вечір, коли все змінилося. Ми сиділи за святковим столом, я, мій чоловік
Вечірнє сонце повільно сідало за обрій, залишаючи довгі тіні на охайному подвір’ї нашого будинку.
Сонце м’яко лягало на підвіконня, де в глиняній мисці під рушником «відпочивало» тісто. Марія