Надворі панував крижаний холод. Олеся бігла, не розбираючи дороги, у розкішній вечірній сукні, розірваній
— Наталю, мені це вже остогидло! — Дмитро підняв долоню, а потім із гучним
— Я хочу знати правду! Де всі ті речі? Де були мої подарунки? —
— Мамо, ти з нами поїдеш! — наполягала донька, – Там ми не зможемо
Артеме, я так більше не витримую! Мені прийдеться знову перемивати весь посуд, бо твоя
Він відчинив дверцята таксі, яке я викликала, і допоміг мені сісти. — Домовилися, що
— Мурчик, Мурчику, киць-киць, Мурчику, повернись! — у відчаї голосила біля вікна Олена Миколаївна.
— Ви не подумайте, я не збираюся віднімати у вас Андрія! Він для мене
Яка ж це гидко — подарунок, який тобі вручають з урочистою промовою, а потім
— Ні, Наталю, я сказав: ні. І обговорювати це більше не буду, — голос