fbpx
Швагра свого я терпіти не можу, таке ліниве і хитре, на сестриній спині вся сім’я тримається
– Настю, ну нащо він тобі здався? Тільки дітей робити вміє, а руки наче
Я не уявляла свого життя без дітей. Якось так закарбувалося, що має бути тато і мама, брат і сестричка. В мене теж так має бути, як у всіх
Але не було. Спочатку я ще вірила, що все у мене буде, просто треба
Іншим у спадок від матері квартири, чи будинки дістаються. а от мені при живій ненці – тато. Бачте, вона вирішила, що в 45 життя тільки починається. Нас із татом, навіть не попереджала. просто одного дня. коли я повернулась із поїздки двері нашої квартир відчинила чужа жінка
Іншим у спадок від матері квартири, чи будинки дістаються. а от мені при живій
Сестра так у трубку волала, що усі в автобусі принишкли. Сестра горланила, що я не мала права залишати маму саму і що повинна була б із нею порадитись, але я мовчки вимкнула зв’язок. Так, я вчинила не гідно по відношенню до найріднішої людини, але в мене на те були свої причини
Сестра так у трубку волала, що усі в автобусі принишкли. Сестра горланила, що я
Про те, що у чоловіка інша з’явилась я здогадалась не одразу. Він поводив себе, як завжди, ніколи і ніде не затримувався, був все таким же, як завжди. Я відчула. просто відчула, що мій коханий зраджує. І лише, коли у нашому домі зібрались гості, аби відсвяткувати мій ювілей, я зрозуміла хто та жінка
Про те, що у чоловіка інша з’явилась я здогадалась не одразу. Він поводив себе,
Знову дзвінок із того ж номера і знову я скидаю. А що нового почути повинна від брата? “Забери, твоя черга, я вже не можу”. Так щороку на всі канікулах, уже п’ять років поспіль. А все тому, що одного разу мої тато і мама повірили в казку і в свої, майже п’ятдесят, вирішили, що можуть стати батьками.
Знову дзвінок із того ж номера і знову я скидаю. А що нового почути
Майже двадцять п’ять років тому мама чоловіка мого відповіла на залицяння свого кавалера і вийшла заміж. Тоді ми теж щойно родину створили і вона нам віддала ключі від своєї квартири у Києві, адже пішла жити до чоловіка. А тепер у свої п’ятдесят я мушу шукати житло. І чому, бо відстоювала своє і все
Майже двадцять п’ять років тому мама чоловіка мого відповіла на залицяння свого кавалера і
Мені переказували, що він кохає мене, жити без мене не може, тому й поїхав так далеко, на другий кінець світу. Мати його дивилася з докором і одночасно з полегшенням. Як таке взагалі можливо?
Це було багато років тому, мені було двадцять вісім, а на руках двоє маленьких
Коли «мої роки» прихилилися до тридцяти, то мама почала сильно вірити в Бога і забобони та ще й мене залучала: – Треба хату святити взяти з монастиря священиків, бо видно щось тут є, раз ти заміж вийти не можеш!
Коли мені стукнуло двадцять п’ять, то якось само собою я почала вірити в забобони.
Я вже думала, що все в житті бачила, але ж ні, виявляється! Як це купити сковорідку за 23 тисячі гривень?
От живу на світі 66 років, а ще м такого не бачила. Я вам

You cannot copy content of this page