Я вважаю, що ця квартира має належати мені, для забезпечення стабільності та майбутнього дітей. Я не маю наміру після всього нашого спільного шляху залишитися без нічого, та ще й жити з тобою як із колишнім чоловіком!
— Максиме, досить водити мене за ніс, — я промовила це якомога тихіше, щоб
Тобто, ти пропонуєш, щоб я оплатила наше наступне побачення? — уточнила я, хоча ідеально зрозуміла сенс його фрази
— Знаєш, я тут подумав, — промовив Артем, недбало відкидаючись на моєму дивані й
По-друге. Моя мама справлялася. Вона виростила нас, керувала садом і підтримувала ідеальний порядок у цьому будинку. І жодних помічниць вона не потребувала
— Ти просто не звикла, — його тон став повчальним і трохи зверхнім. —
Я, здається, вам вже пояснювала, — Ксенія зітхнула, але її тон був на диво спокійний, що мене лише більше дратувало. — Мені лінь
— І як ти собі це уявляєш? Як? — Мій голос, як і моє
Я готувалася до цієї зустрічі, як до іспиту. Я купила нову сукню, зробила стрижку. Я хотіла бути бездоганною, не щоб “сподобатися”, а щоб відповідати його ідеальному образу
Це був чисто робочий контакт. Його компанія мала стати нашим основним підрядником у великому
І чого одразу ото так реагувати, я ж виносила помиї на вулицю і вилила не дивлячись, де ж я знала, що там кавалер на мою доньку чекає
І чого одразу ото так реагувати, я ж виносила помиї на вулицю і вилила
Я не створена для цього. Я не можу бути тією дружиною, якою ти заслуговуєш. І я не можу
— Чому ти так зі мною вчинила? Скажи мені, дивлячись у вічі! — Голос
Юля завжди любила показатися, тому дарує мамі парфуми і кольорові шарфи, які так і стоять у шафі. Потім вона бере у мами «поносити» і забуває віддати.
Мама перестала святкувати свій день народження відколи не стало тата. У нас й так
Помилка, Надійко, це коли ти виходиш заміж за першого зустрічного! А це просто людська слабкість, яку треба вміти прийняти!
— Ти мусиш це зрозуміти, мамо. Це фініш. Я не хочу більше жити в
Ти просто заздриш, що у мене є чоловік, а у тебе ну, у тебе інше життя. Але я маю статус. А те, що я роблю, це обов’язки дружини. Це нормальне життя, Лідо. Не треба мені читати моралі. Ти завжди була занадто вільна.
— Ти справді вважаєш, що твоє життя стало кращим, Ярино? Скажи чесно, — я

You cannot copy content of this page