Роман прийшов додому ближче до сьомої. У під’їзді ще здалеку почув галас, а коли
Олесь у свої шістнадцять нагадував молодого дуба: кремезний, плечистий, із тими особливими спокійними очима,
Павло повертався додому пізно. День був важкий, у голові гуділо від розмов і цифр,
— Ти справді збираєшся поставити під загрозу майбутнє родини заради своїх амбіцій? — Голос
Над селом догорав тихий бурштиновий захід сонця. Бабуся Параска сиділа на низькому ослоні біля
— Ти справді збирався це зробити? Просто зараз, коли гості вже піднімають келихи, а
— Максиме, ти чув мене? Потрібно оплатити рахунки за квартиру, термін збігає завтра, —
— Мамо, ви тільки подумайте, як вам буде чудово! — я намагалася надати своєму
— Тобі справді було так весело з “колегами”, що ти забула про все на
— Знаєш, я вчора довго спілкувався з батьком, — Артур крутив у руках свій