– Він вартий кращої, ти вже вибач, Інно. Такий красень, а тебе вибрав. Пощастило тобі. А він часом не має якогось гарного друга?
«Ти варта кращого», – чули таке колись про себе? Певно, стенали плечима і хмикали,
– Оленко, доню, побула заміжня, галочку в паспорті поставила і на тому крапка
Раніше я про це й не задумувалася, бо й так було повно думок в
Досить! Я не хочу чути твої виправдання. Збирай речі і йди. – Він повернувся спиною, і двері за ним грюкнули
– Чому ти не віриш мені, Андрію? Я ж для нас усіх старалася, для
– Йди і вертай чоловіка, як це так? Скажи, що ти йому пробачиш та перепроси, скажи, що була не права і більше такого не повториться.
Мама знову зателефонувала з одним і тим же. Я їй сто разів кажу, що
Олено, я йду. Вона при надії, – сказав Андрій, стоячи в дверях нашої кухні, тримаючи спортивну сумку з речами
– Олено, я йду. Вона при надії, – сказав Андрій, стоячи в дверях нашої
Бо це моя мама, а не чужа людина! – він підвищив голос, його очі палали. – Ти хочеш, щоб я чужим людям платив, коли у нас є дім, місце, ти? Ти ж удома половину дня!
– Тарасе, я серйозно, давай ще раз поговоримо! – я намагалася стримати роздратування, стоячи
Катя наша закохалася, вирішила жити окремо з нареченим. Ми їх туди поселили. Звідки ми знали, що ти раптом приїдеш?
– Мамо, ти що тут робиш? – Андрій стоїть у дверях, тримаючи ключі від
– Лідо, вдома поговоримо, не треба це все на людях починати. Їдь додому.
«Я гроші заробляю в цьому домі». Такі слова я часто чула з уст чоловіка
– Ти ж ніде не ходиш і не бачиш реального життя, тобі подруги щось нашепчуть, а ти їм віриш. Ти піди і подивися, як люди живуть
Чоловік сам підштовхнув мене до такої думки, мовляв, те й робиш, що в хаті
Світлана пішла, – зізнався він, опустивши голову. – Знайшла когось іншого, багатшого, в Іспанії. Зібрала речі й поїхала, навіть не попрощалася.
Я сиділа на кухні, попиваючи чай, коли почула стук у двері. Відкрила – і

You cannot copy content of this page