Сваха стояла і заплітала язиком за зуби, що їй треба на хліб. Зазвичай, я
Я дивилася на свого сина, який сидів навпроти мене за кухонним столом, і мені
— Ви жартуєте, правда? — я ледь стримувала нервовий сміх, тримаючи на руках нашу
Я не сумнівалася, що так буде, бо завжди був Славко такий – на дрібниці
Мені здавалося, що я знаю чоловіка, як облупленого, але він таки мене здивував. Подумати
Я все життя мріяла про велику, дружну родину. Виросла в інтернаті, де свят не
– Ану подай хліба! – невдоволено бурмотів Степан Іванович. – Скільки ще чекати? Борщ
— Я поїду на відпочинок без тебе! Мені потрібна перерва від тебе і від
«Коли ж це нарешті закінчиться, я вже не можу!» — Богдан з роздратуванням дивився
«Нічого особливого, просто розбіжися і стрибай», – підбадьорював мене Тарас. І попри те, що