fbpx
Те, що Ірина зі мною не вітається, я зрозуміла не відразу
Я добре її знаю, а тим більше її чоловіка, який колись був моїм хлопцем.
Учора проводи були у селі чоловіка. Нам їхати майже п’ять годин на авто, але вирішили, що цьогоріч треба таки відвідати місце спочинку його батьків. В минулому році нас і в країні не було, а це зібрались, заправили авто і виїхали в ніч. Коли ж ми усе ж добрались на місце, то нашому розчаруванню не було меж
Учора проводи були у селі чоловіка. Нам їхати майже п’ять годин на авто, але
Чого так буває, що ти щось не цінуєш доти, доки хтось його не захоче? А потім ніби ти дивишся на нього очима тієї людини і й собі хочеш це мати, а воно вже ку-ку!
Розкажу вам про такий випадок в моєму житті, який не дає мені спокою до
Ніхто й ніколи і не подумав би, що дві сестри з невеликою різницею у віці, що були, як кажуть, не розлий вода, стануть ворогувати до кінця життя. А було ж у дитинстві: разом до школи йти, разом на вулицю погуляти, разом на танці і додому обох мусять хлопці проводжати. Більше того, навіть заміж одна за одною вийшли, і дочок в одну пору народили, і свої хати поруч побудували.
Та не склалося щось у їхніх батьків на старості літ – розлучилися. Мама залишилася
Я його відправила аби він заробив на весілля для доньки, а не зробив ще одну доньку!
Що маю за клопіт – словами ні описати, ні передати! Хто б міг подумати,
Проводжаючи маму, Галя залишила на столі телефон. Почувши дзвінок, лікар підняв слухавку, нібито машинально переплутавши зі своїм мобільним, і на запитання, хто він такий, назвав тільки своє ім’я, в свою чергу запитавши, хто його співрозмовник. У слухавці почулися короткі гудки
Покинувши чоловіка, Галя з малим Захарком повернулася до батьків. Вони не могли натішитися, що
Через якийсь час почали ходити чутки про маму і тієї ночі ми вперше бачили, що тато плаче
– Чи є такі чоловіки, які не зраджують?, – плачучи питає мене донька, вона
Ніколи не розуміла як Валентина свого чоловіка терпить, але той випадок на весіллі просто мене вразив
Скажу вам так, що Ярема – то ще той гультіпака і язикань: жодна дівчина
Коли Антон зайшов у квартиру я одразу наїжачилась, адже у нього в руках були квіти, а на обличчі посмішка. Я знаю. до чого все це, адже оця розмова у нас уже добрий місяць. ледь не щоденно. Я вже просто не витримую і відчуваю, що скоро мій дах житиме оремо від мене. І що саме цікаве – ні моя мама, ні свекруха не розуміють, а чого я власне проти?
Коли Антон зайшов у квартиру я одразу наїжачилась, адже у нього в руках були
Нема права до брата приїхати в гості, бо ще з порога починається: – Що, ковбасу зачула чи курка тобі запахла?
Чим старшим він стає, тим скупішим, бо тепер в його словах немає ніякого жарту,

You cannot copy content of this page