Я навела там лад. Викинула деякі речі. Вони були старі, їх давно ніхто не носив, мамо. Там завелася міль знову. Ти ж сама просила!
Я зайшла на кухню, де мама схилилася над старою коробкою. Її обличчя було біле,
Я розумію, що часи змінилися, — сказала я. — І я готова допомагати. Але не щодня. Може, ми домовимося про один день на тиждень? Я забиратиму дітей зі школи чи водитиму на гуртки
— Мамо, ти серйозно? — голос Олени дзвенів від обурення, її очі блищали від
Ігор поки що не вніс у цю родину нічого, крім великої валізи зі своїми речами та фотографії на полиці
Якби не мама з бабусею та їхні настанови, я б точно не потрапила в
– Йди додому. Візьми таксі. І ось. – Він витягнув із гаманця пачку великих купюр
Коли я попала в цей колектив, то одразу почала виділятися на фоні офісних красунь.
Я так само вважала зустріч з Віталієм нагородою з небес
Мені лестило те, як до мене залицявся Віталій, але більше мені подобалося як реагує
Минулого року мій старший син, Тарас, із дружиною влаштували моєму чоловікові, Миколі, чудове свято. Гості, музика, гарний стіл – усе було так, як ми мріяли
Я стояла на кухні, тримаючи в руках чашку з чаєм, коли мій син Андрій
Ти хороша, Наталко, дуже. Але ти розкисаєш, – казав чоловік вечорами, сидячи за своїми фінансовими паперами. – Ти не можеш витратити на нього своє життя. Ти забула про мене, про сина
Запах полину й досі був для неї запахом безпеки. І хоча її повсякдення тепер
Я стояла перед старою хвірткою, тримаючи в руках ключ, який уже давно не повертався в замку без зусиль. За спиною гудів мотор машини, а в голові – слова доньки: «Величезні гроші. Це мінімум, щоб врятувати цей дім»
Я стояла перед старою хвірткою, тримаючи в руках ключ, який уже давно не повертався
– Як назвеш сестру, Артеме? Артем помовчав… – А з ким вона залишиться? Із мамою чи з татом?
Артем байдуже дивився у вікно. Сутеніло. Скоро мали повернутися з роботи батьки, і йому
Коли ми з Оленою вінчалися, добродії з усіх боків нас застерігали: – Зараз у вас романтика, але це ненадовго. Скоро побут вас поглине. Вареники, повзунки та інші радощі сімейного життя. Від цього нікуди не сховаєшся.
Коли ми з Оленою вінчалися, добродії з усіх боків нас застерігали: – Зараз у

You cannot copy content of this page