Історії з життя 0
Ти пропонуєш мені стати тінню? — я нарешті подивилася йому прямо в очі. — Ти хочеш, щоб я просила в тебе на кожну дрібницю?
— Ти справді вважаєш, що твої креслення вартують більше, ніж гаряча вечеря для чоловіка?
Історії з життя 0
Знаєш, Наталко, я ніколи тобі цього не розповідала, але твоя історія — це ніби відлуння моєї власної молодості. Схоже, у нашому роду це передається як естафета
— Мамо, ти не розумієш, він просто стояв і мовчав! — голос Наталі тремтів
Історії з життя 0
Ми збиралися швидко. Наші речі помістилися в невелику вантажівку. Діти мовчали, дивлячись у вікно на багатоповерхівки, що зникали вдалині. Я бачила в їхніх очах тривогу, але намагалася триматися
— Ви справді вірите, що впораєтеся тут самі з двома малими? — Костянтин, чоловік
Історії з життя 0
Коли я запитувала про нього, вона відповідала льодяним тоном: «Того чоловіка більше немає в нашому світі. Крапка»
— Мар’яно, ти знову бліда, як крейда. І цей запах кави… тебе від нього
Історії з життя 0
Я знала, що щось піде не так, ще в той момент, коли Мар’яна подзвонила мені зранку й замість нормального «мамо, привіт» сказала: — Ти тільки не нервуй, добре?
Я знала, що щось піде не так, ще в той момент, коли Мар’яна подзвонила
Історії з життя 0
— Ромчику, — покликала мама. Він вийшов у коридор. Вона стояла біля дверей з валізою. — Я поживу окремо, — сказала вона швидко, ніби боялася передумати. — Ти залишаєшся з татом.
— А в мене мама пішла, — сказав Роман, не дивлячись на Лесю. Він
Історії з життя 0
За такі речі не можна брати подяку в конвертах, Катерино. Це не ремесло для заробітку. Це тягар, і за нього не платять
— Ти добре впоралася, Катрусю, — голос Алевтини Петрівни звучав рівно, але в ньому
Історії з життя 0
Мені важливо відчувати, що ти робила це для мене, а не просто оплатила чужу працю моїми ж ресурсами. Я хочу бачити твої старання, а не кур’єрів під дверима
— Наталю, я сьогодні заглянув у звіти за картками. Скажи, будь ласка, звідки ці
Історії з життя 0
Ти виганяєш власну матір через них? — вона ледь дихала від обурення. — Твоя сестра вже другого онука мені виховує, а ти чим зайнята тут?
— Мамо! Що тут коїться?! Навіщо де Марсик? І чому він так несамовито голосить?
Історії з життя 0
Я хочу бачити поруч чоловіка, який бере на себе відповідальність, а не філософа на дивані
— Артеме, ти знову сидиш перед монітором? — Голос Марини був гострим, як лезо

You cannot copy content of this page