Ігорчику, синку, ну скажи мені чесно, чим вона тебе там годує? Вона хоч суп варить чи ви все тими напівфабрикатами харчуєшся? А макарони які вона купує?
Ох, дівчата, сиджу зараз на кухні, п’ю чай і згадую історію кількарічної давнини. Дивлюся
— Не чіпайте дівчину, — заступилася тоді Юзефа Гнатівна, підійшовши до столу майстра. — Вона перший тиждень працює. Дайте їй спокій, я сама за нею пригляну.
Біля низької хвіртки, що ніколи не замикалася на клямку, лежала стара автомобільна шина, вкопана
А що там таке трапилося, Марино? — запитала Галя, дмухаючи на гарячий чай. — Тетянка ж ніби тільки жити нормально почала, роботу хорошу знайшла, чоловіка зустріла
— Розумієш, Галю, і аж зле стає, коли я дивлюся на все це з
У призначений день у двері квартири подзвонили. Молода сім’я, як були в домашньому, так і кинулись до порога зустрічати дорогу гостю. Тетянка відчиняє двері, на порозі стоїть Катерина Петрівн
— Ой, Галю, ти не уявляєш, які дива бувають у житті, — сказала я
Ой, Маріє, якби ж то тільки в грошах була справа! — вигукнула я, і в мене знову перехопило подих від хвилювання
— Розумієш, Маріє, у мене серце не на місці, — сказала я своїй кумі,
А ця його звичка все контролювати? Він уже в нашій хаті порядки наводить, замки крутить! Далі він мені вказуватиме, де мені стояти і що мені їсти!
Тиждень тому мені стукнуло п’ятдесят сім. Знаєте, коли в молодості думаєш про цей вік,
Олено, а хто ж тебе просив тримати дорогі речі там, де діти можуть їх дістати? Дім — це не музей, тут живуть люди, а ти маєш стежити за своїми речами, якщо вони для тебе такі цінні.
Знаєте, коли я дивлюся на все, що сталося за останні тижні, в голові крутиться
Галина Петрівна дзвонила щодня, питаючи, чи вони не голодні і чи не розвалився ще дім. Я заспокоювала її, як могла, не розповідаючи про справжній стан справ, бо не хотіла її розчаровувати
Коли я вперше переступила поріг дому моєї свекрухи, то відразу зрозуміла, що потрапила в
В один із звичайних вечорів, коли ми вже майже завершили всі формальності, пролунав неочікуваний дзвінок у двері, який назавжди змінив моє життя.
Ми зустрілися в метро абсолютно випадково, коли вагон хитнуло, і я ледь не впала
Мені здавалося, що це моя нагорода за всі ті безсонні ночі, за всі мої поступки. Ми були найкращими друзями. Він радився зі мною про все: від купівлі сорочки до вибору техніки. А потім усе змінилося
Ви знаєте, іноді я дивлюся на старі фотографії, де мій Андрійко ще зовсім крихітний,

You cannot copy content of this page