– Просто віддайте мені гроші, – свекруха стояла посеред нашої кухні, руки в боки
Настя запарила собі чаю, день видався дуже важким і хотілося посидіти в тиші, привести
Ми сиділи в невеликому затишному кафе, де аромат свіжої випічки зазвичай піднімав настрій. Але
Ми стояли на сходовому майданчику, якраз між нашими дверима, що дивилися одна на одну,
— Артеме, ти з глузду з’їхав? Це не іграшка, яку можна повернути в магазин,
— Грицю, зупини цей віз! — прохрипів експедитор, потираючи обличчя. — Зараз цей міський
Вона бачила його майже щодня. Ось так доля звела їх в одному будинку, в
Кінець сімдесятих років минулого століття видався напрочуд лагідним. Санаторій «Гірська тиша», що належав Академії
Травень у маленькому містечку видався напрочуд лагідним. Крізь прочинене вікно до квартири залітав солодкий
— Олено, ти що робиш? Невже тобі обов’язково потрібно саме зараз влаштовувати сцену через