Що за диво? Олег ніколи так не кидає речі, — пробурмотіла я, піднімаючи куртку. Вирішивши віднести її до кошика для прання, я машинально перевірила кишені. Мої пальці намацали щось тверде. Я витягла предмет і застигла
Я прокинулася вранці з відчуттям, що день буде особливим, але не уявляла, наскільки він
Я зробила все можливе і неможливе аби зберегти нашу з Сашком сім’ю, але правду кажуть, що ти не просто виходиш заміж за людину, а виходиш за всю його родину
Я зробила все можливе і неможливе аби зберегти нашу з Сашком сім’ю, але правду
Вдома чекала гора посуду, але я вирішила це так само ігнорувати. Десь близько півночі чоловік пішов мити посуд
Як тільки мені стукнуло сорок, то наче очі відкрилися – я ж не так
Ти запізнилася. Я чекаю вже 20 хвилин, — сказав він з ноткою роздратування
Мене звати Анна, мені 34, і я досі не заміжня. Не те щоб я
— Тобі яка різниця? — кинув він, зупинившись біля вікна. — Квартира була моя. Я зробив те, що вважав за потрібне.
Дощ падав на асфальт, залишаючи сірі плями на моїх кросівках. Я поверталася з роботи,
Я кивнула. Знала. Але знати — одне, а почути це вголос, серед рідних і друзів, які щиро раділи за Тараса, — зовсім інше. У голові крутилася одна думка: «А як же я?»
Стіл ломився від страв, гості гуділи, наче бджолиний рій, а музика гримала так, що
Лідіє, добрий вечір, — почала я, намагаючись говорити спокійно. — Я сьогодні була в Олега з Марією, і, знаєш, я просто неприємно здивована. Мої каструлі, що я подарувала на весілля, у такому плачевному стані!
Я стояла на порозі квартири мого сина Олега та його дружини Марії, тримаючи в
Хочу знати, скільки ти насправді заробляєш. Не справедливо виходить, якщо ти насправді заробляєш більше ніж віддаєш на наш спільний побут
Дощ барабанить по шибках, малюючи химерні візерунки на склі. Я ставлю чашку з чаєм
Спочатку я хотіла попросити аби молоді говорили тихіше, бо ж дитина спить, але почула таке, що так і сіла.
Цей вечір не відрізнявся б від іншого, якби я не почула, як донька з
Спадок? — Артем примружився, розглядаючи папери в моїх руках. — І що там такого?
— Спадок? — Артем примружився, розглядаючи папери в моїх руках. — І що там

You cannot copy content of this page