Історії з життя 0
Він знав, що рано чи пізно доведеться синові сказати правду, але думав, що це станеться через багато років, але правда така очевидна, що він може скоро й сам здогадатися.
— Ти справді вважаєш, що йому не варто цього знати?, – Наталя задумано дивилася
Історії з життя 0
А навіщо тебе попереджати, Дарино? — відповіла вона спокійно, майже байдуже. — Це моє майно, і я маю право розпоряджатися ним, як вважаю за потрібне
Я сиділа у своїй порожній квартирі, де ще кілька місяців тому лунав сміх моїх
Історії з життя 0
Оксано, я цілком розумію, що вам тут комфортно, — почала я максимально спокійним тоном, хоча мої нерви були на межі. — Але ми домовлялися. Це мамин будинок, і він потрібен моїй доньці. Соломія з Артемом одружилися і планують тут оселитися, як ми й обговорювали десять років тому
Ми сиділи втрьох на старенькій кухні, яка колись належала моїй мамі. Я, моя старша
Історії з життя 0
Моє пряме завдання? — перепитала я. — А хіба ви не вважаєте, що моє завдання — не стати тягарем для вас у майбутньому?
Ми сиділи втрьох на кухні у моїй невеличкій квартирі. Я, моя доросла донька Світлана
Історії з життя 0
Оксано, — я намагалася говорити якомога м’якше, але мій голос усе ж видав здивування. — Я вибачаюся, але… це все? Ми ж прийшли, розраховували гарно посидіти, поговорити
Я почувалася трохи ніяково, сидячи за великим кухонним столом у моєї давньої подруги та
Історії з життя 0
Олю, годі вдавати! Прокидайся, я голодний!
Я приїхала додому, ледве тримаючись на ногах. Температура під сорок, голова розколюється. Начальник відправив
Історії з життя 0
Ти ж знаєш, що ми домовлялися про інше! — він почав говорити швидко, його голос тремтів. — Ми ж обговорювали це перед весіллям!
Наше весілля відгриміло чотири місяці тому. Ми з Віталієм були на сьомому небі від
Історії з життя 0
У селі давно вже ходили розмови, що до Марії Іванівни приходять жінки «поговорити». Хтось казав — за порадою, хтось — за підказкою, а хтось узагалі надавав цим візитам якогось особливого значення. Сергія це дратувало.
Сергій зупинився біля хвіртки й мимоволі стиснув пальці на ремінцях рюкзака. Він повернувся з
Історії з життя 0
— Аню, ти можеш приготувати щось від серця, з любов’ю? Я не буду їсти ці помиї.
Тимофій відсунув тарілку з борщем. — Аню, ти можеш приготувати щось від серця, з
Історії з життя 0
Двері квартири відчинила його мати, Олена Петрівна. Вона спершу здивовано подивилася на мокрих гостей, а потім її обличчя осяяла щира усмішка.
Дощ почався так раптово, ніби хтось зверху вирішив перевірити місто на міцність. Ще кілька

You cannot copy content of this page