Ну що ж, непогано для початку, — протягнула вона, заходячи всередину. — Але передпокій замалий. І навіщо стільки вікон?
Я піднялася широкими сходами ґанку, на мить зупинилася біля входу, милуючись заходом сонця. Промені
Дорогою назад Остап не брав нових пасажирів. Він їхав, занурений у свої думки. Він думав – яким би був шлях цієї бабусі, якби їй трапився інший, байдужий водій?
Остап починав дратуватися – лічильник уже відрахував двадцять хвилин, а пасажир, який викликав таксі,
Ой, та що там той будинок! – весело відмахнулася мама. – Великий, місця всім вистачить. Я вже всіх обдзвонила, вони так зраділи! Сто років усі разом не збиралися
Я завжди пишалася своєю родиною. Ми з чоловіком Тарасом нещодавно купили просторий будинок за
«Де б ти була, якби не я», – ось так гордо завжди казав мені чоловік. Він чомусь вважав, що я ніколи б не покинула свої гумові тапочки і пічне опалення та господарку, якби не він, міський хлопчина.
«Де б ти була, якби не я», – ось так гордо завжди казав мені
Я витягла гроші з сумки і дала половину. Чоловік мій кліпав очима, а далі й зблід, бо здогадався, звідки я взяла гроші
Якби ж мені знаття, що краще було відмовитися від такого відпочинку, ніж потім те
А як виписали – нікому не потрібна стала. Спершу ходила до мене на допомогу донька подруги, але вона втекла через три дні. Сказала, зі мною важко
Я медсестра, і моє життя змінилось назавжди через одну людину — мою колишню свекруху,
Подруго, прокидайся. Усі ознаки на обличчя: готується до відступу. Ділянку на маму оформляє, від твоїх грошей не відмовляється, сам у спільний побут не вкладає ні копійки. Подруго, та він скоро від тебе піде, невже не розумієш?
— Ось такі справи, Лізо. Вирішив я квартиру продавати, — Тарас розвалився на дивані,
А потім мене знайшов нотаріус, мовляв, вам спадок. – Та ви жартуєте, знову якийсь дядько з Канади?
Я недавно прочитала, що, коли ти робиш людині добро, то вона так до цього
Я усе це робила заради неї і така відповідь мені? Замість того аби подякувати та докласти зусиль
Я усе це робила заради неї і така відповідь мені? Замість того аби подякувати
Як же радів, як радів він зараз сестрі! Але не на шию ж кидатися – у сварці ж. Та й обіцяв матір забрати, а сам тікає, як заєць
– А по цих телефонах можна на міжмісто подзвонити? – Дзвони, тільки надовго не

You cannot copy content of this page