Колись Віра мене такими словами називала, мовляв, чоловіка забрала, а тепер і до доньки взялася. А тепер, коли роки прошуміли, коли вже можна й назад оглянутися, то, думаю, що вона мені «дякую» таки має сказати
Шлюб Віри і Олега тріщав по швах вже давно. Вона була жінкою з принципами,
Ми зі свекром овдовіли майже одночасно. Спочатку не стало його дружини, а потім швидко і мого чоловіка. За якихось два місяці наш звичний світ зник і ми мусили вчитись жити по-новому. А тут ще й новина у мене несподівана для нас обох
Ми зі свекром овдовіли майже одночасно. Спочатку не стало його дружини, а потім швидко
Приїхала до матері на вихідні і мов та муха осіння – ніякої енергії, а те, що в хаті ще й холодно до всього іншого – теж не додає оптимізму. І як я маю приїздити до матері радісна, щоб її розвеселити, коли у мені в самої настрій геть на нулі?
Хочеться загорнутися в теплу ковдру і отак по хаті ходити, адже обігрівається лише одна
Сусідку я зустріла випадково, на ринку у рибному ряду. Хто б міг подумати, що за чотириста кілометрів від рідного дому у черзі за карасями я побачу Лідію Семенівну: “Донечка, ти тут? А я думаю, чого ти не приїхала як мами і бабусі не стало”. Я з рук зронила все, що тримала. Таки сестра виконала обітницю
Сусідку я зустріла випадково, на ринку у рибному ряду. Хто б міг подумати, що
Дві жінки їхали в потязі. Одна молода, інша літня. Літня спокійно сиділа – думала про щось. Раптом стрепенулась і почала щось шукати у речах
.Дві сумки перебрала, те, що шукала, знайшла у маленькій сумочці. Знову на обличчі спокій.
Не раз я кажу чоловікові, що люди кудись за кордон на роботи їздять та щось мають, а він на тій одній роботі проробив за копійки та за примарну пенсію
Пригадую, що в дитинстві хотіла аби Іринині батьки були моїми, щоб у мене було
На весіллі до матері нареченої підсіла дальня родичка нареченого і тихо, щоби ніхто не чув, мовила: «Шкода мені вашу Олену. Роман завжди був бабієм. В університеті жодної дівчини не пропустив. По секрету кажу. Мусите бути пильними».
Не любила вона Романа. Молоді прожили рік, Оленка була на другому місяці. Мама її
Чоловік дружині зателефонував. Він у відрядженні, причому далеко від дому: «Катю, приїде мій батько, зупиниться у нас на три дні. Прийми по-людськи»
Вона засмутилася і захвилювалася. Якось приїжджала свекруха, і Катя про себе називала її зміючкою.
– Совісті немає в тебе! Проти батьків сина налаштовуєш! Ще повернеться сто разі тобі! Пригріли, на свою голову. А я завжди знала, що ти ще покажеш себе! Я тебе наскрізь бачила!
– У мене совісті немає? А це я відмовила в допомозі цьому самому синові?
Звичайно, що я не мріяла стати мачухою, не хотіла бути для коханого просто зручною обслугою, не бажала не мати дітей. Все сталося проти моєї волі, адже батьки нагородили мене невиразною зовнішністю, то виходить, прирекли мене на самотність.
Микола був у нас на роботі чи не єдиним нормальним чоловіком, якого можна було

You cannot copy content of this page