Історії з життя 0
Якщо ти справді вважаєш це місце своєю домівкою і не бачиш, як тут неможливо жити, тоді ти мусиш прийняти рішення
Це сталося близько другої ночі. Я не спала вже кілька годин, прислухаючись до гучних
Історії з життя 0
— Степане, ти спочатку набери відра, а потім ласувати будеш. Та й ягід ми вам дамо. І ти, Софіє, не їж забагато.
Все йде по колу, так як і має бути. Саме цю думку повторював про
Історії з життя 0
Я ще тоді мала насторожитися: в домі була повна порожнеча — ні сліду облаштованого життя, ні каструлі, ні миски.
Мене звати Ліна, мені тридцять п’ять. І, мабуть, я належу до тих жінок, які
Історії з життя 0
– У нас прийнято раз і назавжди женитися, – казала бабуся Ганні, – Твій син має собі шукати розлучену жінку, а наша дитина має собі шукати хлопця.
Михайло та Ганна мріяли про відпочинок, але єдине, що їй світило, то відпустка в
Історії з життя 0
Я завжди знала, що наша родина була не така, як усі. Моя мама була у всього села на язиці, бо мала четверо чоловіків і нікому з них в ласку не стояла, від кожного мала по дитині і дуже любила повеселитися. Тому, коли хтось з них був проти її стилю життя, то одразу йшов з сумками на вихід.
До мене прийшла сестра, яку я не бачила вже багато років. Стояла на порозі
Історії з життя 0
Мамо, чому ти не подзвонила заздалегідь? — вона не відповіла на моє привітання. — Я тобі ж казала: я дуже зайнята, у мене купа справ, раптові візити мені незручні
Я щойно переступила поріг квартири моєї молодшої доньки, Насті, після виснажливої дороги з пересадками.
Без категорії 0
І що вона тобі розповідала цього разу, Дарино? Сподіваюся, не про те, яким милом треба прати мій робочий одяг?
Після вечері, яку ми з Максимом провели у напруженій тиші, я вирішила поставити останню
Історії з життя 0
Ти маєш повністю присвятити себе синові, його вихованню, його розвитку. Це була перша умова, коли я пішов. Я не хочу, щоб ти працювала. Якщо ти почнеш працювати, ти не зможеш приділяти синові стільки уваги
Усередині нашої затишної вітальні, облаштованої ще в ті часи, коли ми були родиною, висіло
Історії з життя 0
Мені й досі важко згадувати той момент без здивування. Наче вчора було: я стояла в коридорі, тримаючи в руках його валізу з речами, а мій колишній чоловік — Роман — сказав фразу, яка буквально відібрала мені дар мови: — У всьому винна твоя мама.
Мені й досі важко згадувати той момент без здивування. Наче вчора було: я стояла
Історії з життя 0
Я подивилася на Максима. Він сидів блідий, але в його очах була вдячність. Я зробила те, що він не міг зробити сам. Я принаймні змусила її замовкнути. На скільки — не знаю
Я сиділа на кухні, коли мій чоловік, Максим, увійшов із напруженим обличчям. Було зрозуміло:

You cannot copy content of this page