Я усе це робила заради неї і така відповідь мені? Замість того аби подякувати та докласти зусиль
Я усе це робила заради неї і така відповідь мені? Замість того аби подякувати
Як же радів, як радів він зараз сестрі! Але не на шию ж кидатися – у сварці ж. Та й обіцяв матір забрати, а сам тікає, як заєць
– А по цих телефонах можна на міжмісто подзвонити? – Дзвони, тільки надовго не
Олено, ну що ти знову починаєш? — він махнув рукою, намагаючись сісти ближче, але я відсунулася. — Ми просто колеги! Вона весела, з нею легко працювати. Так, вона іноді жартує, ну і що? Це ж просто жарти! Безневинні, розумієш? Щоб розрядити атмосферу
Я сиділа на кухні, тримаючи в руках чашку з охололим чаєм. Світло від лампи
Як там наш малюк? Уже посміхається? Ха, слухай, ми в Індії, тут зв’язок кепський. Надішлемо листівку!
Я виросла в родині, де все було зрозуміло: працюй, будь відповідальною і люби свою
Ні, Тарасе, не “поговориш”. Або вона платить за себе, або з’їжджає. Ми не благодійний фонд, щоб утримувати всіх!
Олена різко обернулася до Тараса, тримаючи в руках рахунок за комунальні послуги. — Це
Поїхала з дітьми в Болгарію, уявляєш? — Марія склала руки і закотила очі. — Казала, що грошей катма, а сама 2 000 доларів на відпочинок викинула!
Того ранку я поспішала на зміну в лікарню. Сонце світило так яскраво, що настрій
Недавно колишня свекруха прощупувала чи я би її сина не пробачила. – Він готовий вернутися, попри те, що про тебе кажуть
Коли це все сталося, то мама мені сказала, що це все через те, що
Приходять до нас і свати, і я їм натякнула, що могли б, і назад забрати доньку з дітьми, а вони аж руками замахали
Я почула, як за невісткою закрилися ворота, але не звернула уваги, вона любила отак
Поки Олена це говорила, вона спостерігала, як змінюється вираз обличчя Марії Петрівни. Спочатку воно було настороженим, потім – здивованим, а насамкінець – стурбованим
Олена не була впевнена, що її пироги припадуть до смаку майбутній свекрусі, але це
З нашою квартирою, — поправила вона, підкреслюючи слово “нашою”. — Вона належить нам із Георгієм Івановичем. Ти жила там, бо була дружиною мого сина. Але тепер
Я стояла в нашій тісній кухні, пакуючи цукерки в контейнер після поминок. Запах кави

You cannot copy content of this page