Історії з життя 0
Який у вас затишний дім, Мариночко. П’ять кімнат – це ж розкіш! А скільки з них використовуєте?
Я стояла посеред банкетного залу, де гості завмерли в напруженій тиші, а повітря ніби
Історії з життя 0
— З тобою, сину, ми поговоримо окремо, — різко звернулася вона до Дмитра. — А вам, юна леді, я наполегливо раджу залишити нашу оселю і більше ніколи тут не з’являтися.
Гіркий присмак успіху Дмитро не раз приводив Катерину додому, і його батьки, пані Світлана
Історії з життя 0
Він не дзвонив. Не просив пробачення. Чекав. Бо був переконаний: вона повернеться
– Ну звісно, я винен, – думав Ігор, сидячи на старій лавці біля дачного
Історії з життя 0
Оксана, ти ж здорова жінка. Я цілий день на ногах, а ти вдома сидиш. Сама впораєшся
Я стояла, тримаючись за край столу, перед очима пливли кола. Гості сміялися за столом,
Історії з життя 0
Мамо, завтра я приїду не сама, а з нареченим, – сказала вона радо. – Я виходжу заміж!
Я лежала на ліжку в своїй кімнаті, не в силах поворухнутися. Сусідка Галина зайшла
Історії з життя 0
Мені не подобалася та сума, з якою я їхала додому. Про приїзд нікого не попередила, вирішила зробити сюрприз. А тут мене чекав сюрприз
Моя мама мала чудові стосунки з моїм чоловіком. Євген платив їй тим самим, був
Історії з життя 0
Олена вже почала засинати, коли на екрані мобільного з’явилося повідомлення: «Привіт! Я розлучаюсь!»
Олена вже почала засинати, коли на екрані мобільного з’явилося повідомлення: «Привіт! Я розлучаюсь!» Що?
Історії з життя 0
– Ну й жінка, – жартував Андрій. – Теплиць дві поставила. Чи не на нас городину садить зібралася?
Село, куди перебралася на постійне проживання Оксана, було напрочуд мальовничим. Озеро виблискувало на сонці,
Історії з життя 0
– Ой, Мариночко, це ти? Не впізнала, – проворкувала Галина. – А в тебе що, новий кавалер? – Вона підійшла ближче. – Бо минулого тижня, здається, інший був.
Таємна місія тітки Галини За вікном почувся шум, і Галина Миколаївна, відома своєю цікавістю,
Дозвілля 0
Нам з Мар’янкою дуже незручно тут, у вітальні. Ми весь час на очах у всіх. А ще ми довго спимо, а ви з Андрієм прокидаєтеся рано-вранці. Я подумала й вирішила: ви повинні віддати нам свою кімнату.
— Ой, слухай, так діло не піде, — раптом ожила Оксана, побачивши, як я

You cannot copy content of this page