Історії з життя 0
Надію, ти там заснула? — знову почулося з кімнати. — Де пульт? Вічно ти все перекладеш, що потім і з ліхтарем не знайдеш!
Надія завжди була такою, як очікували від неї інші: уважною дочкою, ідеальною дружиною, працелюбною
Історії з життя 0
То де подарунки? — Поліна, навіть не знявши взуття, пройшла у вітальню, заглядаючи під вишиті рушники. — Мамусю, ти ж казала, що на роботі виписали непогані бонуси. Я там тобі посилання скидала на навушники, пам’ятаєш? Мої старі вже зовсім не тримають заряд
— То де подарунки? — Поліна, навіть не знявши взуття, пройшла у вітальню, заглядаючи
Історії з життя 0
Зачекай, мамо… Яка ще частка? Ти ж стільки разів повторювала, що це твій весільний подарунок для нас! Ми ж розраховували на ці кошти як на безповоротну допомогу.
— Значить так, діти мої. Без моєї гарантії у цьому житлі грошей я вам
Історії з життя 0
— Знаєш, — сказав він тоді, — я не одружуся, поки не знайду таку, як ти. Щоб і в роботі розуміла, і копійки в кишенях не соромилася рахувати.
На календарі було чотирнадцяте жовтня. Я сиділа за кухонним столом, застеленим клейонкою з візерунком
Історії з життя 0
– Краще за тебе? – батько нарешті заговорив, його голос був низьким і важким. – Ти молодий і наївний. Тобі треба кар’єру робити, а не благодійністю займатися. Знайдеш собі нормальну дівчину з сім’ї, яка тобі допоможе, а не гирею на ногах висітиме.
Все почалося в Тернополі. Я тоді вчився у військовому училищі. Дисципліна, форма, ранні підйоми
Історії з життя 0
Марічка так і не змогла знайти в собі сили, щоб рішуче відмовити матері. З важким серцем вона погодилася обговорити це питання з чоловіком, хоча подумки вже готувалася до тривалого з’ясування стосунків.
Я тебе благаю, почуй мене! Ти просто не уявляєш, у яке скрутне становище потрапила
Історії з життя 0
— Та ти все на ту дорогу дивишся, чи не їде хто. Дарина вже в місті заміж вийшла, Павле. Кажуть, чоловік у неї великий начальник. Забудь ти те дитинство.
Павло пам’ятав це подвір’я ще зовсім іншим. Тоді паркан був пофарбований у яскраво-зелений колір,
Історії з життя 0
— Ми люди прості, університетів не закінчували. Нам аби картопля вродила та корова не хворіла. А ти, Тетяно, краще б пішла огірки перебрала в погребі, бо погниють, поки ти там свої книжки гортаєш.
У хаті було тихо, тільки віник шурхав по старому лінолеуму, збираючи дрібні шматочки скла.
Історії з життя 0
Я просто хочу спати, Дарино. Я засинаю за кермом, я припускаюся помилок на роботі. Моя мати права: у нашому роду ніколи ні в кого не народжувалося двоє за раз. Мені потрібен спокій. Твоя мама допоможе, а я поживу у своїй квартирі. І… якщо ми вирішимо розійтися остаточно, давай домовимося без суду й офіційних виплат. Мені теж треба на щось жити, а тобі залишиться державна допомога на дітей. Так буде чесно.
— Якщо ти зараз переступиш цей поріг, назад дороги не буде, — тихо, але
Історії з життя 0
Ми ж родичі, практично одна сім’я! Мені тут якраз обіцяли дуже грошовиту справу, буквально за тиждень-два все закрутиться. Ти тільки виручи мене зараз, дуже тебе прошу, — звичним жалісливим тоном канючив у Ярослава його зять.
— Я все поверну, от побачиш! Ми ж родичі, практично одна сім’я! Мені тут

You cannot copy content of this page