— Іди прибери у Віки, — буденно кинула Ніна Іванівна. — Вона вчора готувалася до екзамену, там на підлозі папери, горнята. Тобі ж не важко, ти все одно вдома сидиш.
Леся зосереджено протирала посуд. Хоч склянки вже блищали чистотою, але вона й далі продовжувала
Вадим повернувся пізно, Світлана вже спала, на столі так і стояла тарілка з супом, який вона не прибрала. Він вилив його і помив тарілку
Вадим сидів на кухні, розглядаючи тріщину на кахлі біля раковини. Він чекав на обід.
Олена підняла очі. Андрій усміхався, явно не розуміючи, чому вона мовчить. Галина Іванівна сиділа, милуючись сервізом. Хтось із гостей тихенько хихикнув.
Олена стояла біля вікна своєї невеликої квартири на Подолі, протираючи пил з старовинної дерев’яної
Ви живете в маминій квартирі. Безкоштовно. Вона поїхала до свого будинку, залишила вам. А я? Мені довелося тулитися то в гуртожитку, то в орендованих кімнатах, то в Романа. Тепер мені нікуди подітися, а ви маєте дах над головою. То чому б не допомогти?
У Києві, на тихій вулиці в Солом’янському районі, де старі каштани шелестять листям, стояла
— Ігор сказав, що любить мене, — продовжувала дівчина, відчувши якусь перевагу. — Ви, мабуть, його родичка?
Вікторія дивилася вікно автобуса, як повз пропливають одноманітні бетонні паркани та гаражні кооперативи і
Звісно. Я Дмитро, водій Ігоря Петровича. Бачив, як ви вийшли з офісу. Можу чимось допомогти? Куди вас підвезти?
— Андрію, як ти міг так зі мною вчинити? Я все чула. Ти був
«Добрий день, Катерино. Мене звати Вікторія. Мені треба з вами поговорити. Це стосується Дмитра й вашої спільної ситуації.»
— Дмитре, сідай. Нам треба поговорити. Серйозно. Він стояв у дверях кухні з пляшкою
Викидаю, — сказала я тихо, але твердо. — Збирайте речі й шукайте собі інше місце. Сьогодні.
— Валентино Петрівно, досить! — мій голос тремтів, але я не відступала. — Якщо
«А я що? Гірша за них?» — запитала вона врешті, дивлячись на Володю
«Ольго Іванівно, а ви ніколи не думали повернутися до роботи? Хоч бодай на пів
— Жанно, ну будь дорослою. Це розвалюха. Кому вона потрібна? Але земля там зараз росте в ціні, бо місто розширюється. За ділянку можна виторгувати нормальні гроші. Навіщо вона тобі? Ти туди їздиш раз на пів року вікна фарбувати.
Жанна стояла біля вікна орендованої квартири й дивилася, як дощ розмиває пил на склі.

You cannot copy content of this page