Історії з життя 0
– Нащо тобі весільна сукня і ресторан, якщо треба вже думати про дитину?
Хтось з мудрих сказав: ніщо так не губить шлюб, як цікавість. А я дуже
Історії з життя 0
– То хіба квартира, – казала свекруха, оглядаючи мої метри, – та у нас вдома курник більший.
Коли я познайомилася з Петром, то вже мала свою квартиру, хоч мені тоді було
Історії з життя 0
Після весілля мого сина Іван кликав мене йти жити до нього. Але так сталося, що скоріше його донька пішла від чоловіка і тепер мешкає в батька. А я таки зважилася відповісти Іванові згодою, тож мала приготувати романтичну вечерю, засвітити свічки, щоб у такій обстановці ми домовилися, коли подавати заяву до РАЦСу та з ким відсвяткувати наше скромне весілля.
Я рано залишилася без чоловіка. Так трапилося. Олежикові тоді йшов одинадцятий рік. Я жила
Історії з життя 0
– А що тобі важко на всіх сніданок зробити, – каже свекруха, – Ти ж і так вдома сидиш, а ми всі на роботу йдемо.
Попала я в багату родину, але чи не одразу перетворилася на куховарку і прибиральницю,
Історії з життя 0
– То купіть нам квартиру і ми переїдемо радо, – кажу я їй
Чому все має бути «потім»? Щоб вже нічого потім не хотілося? Хто таке придумав?
Історії з життя 0
Попросила чоловіка прописати мого теперішнього чоловіка в квартирі
У мого колишнього чоловіка давно інша родина, я так само закохана і щаслива в
Історії з життя 0
Тоді я вперше побачила Володю таким, який він є
Я дивилася на колись кохане обличчя, не роки змінили його, ой не роки. Правду
Історії з життя 0
У вихідний я зайнялася пранням. З кишені чоловікових джинсів випали два запрошення на відкриття ювелірного салону. Спочатку я зраділа, що, нарешті, після кількох років напруженої праці та постійної економії, вийдемо з ним на люди. Але, виявилося, що на відкритті …ми вже побували ще в день його відрядження.
Того ранку я їхала звичною дорогою на роботу в офіс туристичної компанії, де працюю
Історії з життя 0
У моїй просторій трикімнатній квартирі було все: підвісна стеля, дубові меблі, ванна за чотириста тисяч гривень, люстри кришталеві і брендова кухонна техніка. Не було в ній лише щастя.
Я сиділа і дивилася на ці стіни і підлогу, але бачила їх не в
Історії з життя 0
Мені працювалося легко, та якось відчула на собі пильний погляд відвідувача. Я поспішила до його столика. Може, зачекався, тому свердлить мене очима? Коли поверталась із замовленням, погляд чорних очей ніби скував мої руки, і я ненароком хлюпнула каву на його картату сорочку. Миттю серветками стала витирати і вибачатися, а він іронічно сказав: «Цікавий у вас, панянко, спосіб знайомитися з чоловіками. Я – Кирил. А ви»? Я ледь стрималася, щоб різко не відповісти на таке зухвальство.
Якою ж немудрою я була в неповних двадцять років, поводилася як підліток, була з

You cannot copy content of this page