Котрий день ходжу колами і дивлюсь, як та жінка гуляє з дітьми. Ніяк наважитись не можу підійти і всю правду їй розповісти. З одного боку, якщо промовчу, то з моїх плечей на зо два роки впаде важка ноша і я зможу дихати спокійно. Але чи заслуговує вона на те, що її чекає? Чи маю я право змовчати? Ось і ходжу довкола цієї багатоповерхівки, ніяк наважитись підійти до цієї Марії не можу
Котрий день ходжу колами і дивлюсь, як та жінка гуляє з дітьми. Ніяк наважитись
Ох, дівчата не знаю як і бути, може хто мені підкаже. Маю дві доньки – старша заміж ось-ось вийде, а молодша школу закінчує. Одна хоче весілля гарного і сукню за п’ятнадцять тисяч із салону, а іншій наука в голові. Вона вже зараз до інституту готується посилено, але я не знаю, чи зможу її вчити після того, як старшій весілля зіграю. От так обидві на мене дивляться, а кого з них обрати я уявлення не маю
Ох, дівчата не знаю як і бути, може хто мені підкаже. Маю дві доньки
Ходжу котрий день сама не своя. Чоловік просить не втручатись і каже тримати язика за зубами, аби лиш тату добре було. Але ж я так не можу, совість не дає змовчати і приховати правду. Справа в тому що мій тато вкотре оженитись зібрався, а я проти дуж того шлюбу. І справа тут зовсім не у ревнощах
Ходжу котрий день сама не своя. Чоловік просить не втручатись і каже тримати язика
Коли пройшла та перша радість і перейшла мова за село – хто, що та як, вони якось так притихли, а тоді мама каже: – Доню, завтра Василя привезуть
Я багатьом хлопцям відмовляла, хоч і не красуня писана. Але той випадок засів мені
Мушу комусь свій жаль розповісти, бо болить мені, що братова приписує дитину моєму братові, за яким вже є сорок днів
Мій брат був молодшим за мене, таким мазунчиком, що не передати. Мама завжди казала,
Я завжди знала, що прийомна і ніколи й в думках не було шукати ту жінку, якій я була не потрібна. Але з віком міняються і цінності, і я захотіла знайти свою матір
Відколи себе пам’ятаю, я завжди жила з бабусею, жодного спогаду про матір. Спочатку мені
Не знаю чи вчинила б я інакше, якби тоді знала, чим усе обернеться. але нині маю величезні неприємності. Справа в тому, що десять років тому моя сестричка рідна залишилась без опіки матері моєї. Я тоді порадилась із чоловіком і забрала малу до себе. Не знали ми, чим все це може обернутись
Не знаю чи вчинила б я інакше, якби тоді знала, чим усе обернеться. але
Я овдовіла у двадцять два роки не проживши з чоловіком своїм і п’яти років разом. У мене на вихованні залишилось троє малих діточок і не здорова мама, яка потребувала особливого догляду. Щойно діти хоч трішки підросли і вже могли себе обійти, я залишала їх на маму і сусідку, яку найняла, аби вона за ними всіма наглядала і їхала на кілька місяців на роботу в Польщу. Саме там я познайомилась з Анатолієм, який став мені ніби як за чоловіка, але тільки тоді коли ми за межами України були, бо тут у нього теж сім’я була
Я овдовіла у двадцять два роки не проживши з чоловіком своїм і п’яти років
Після розлучення з чоловіком я не мала іншого вибору, як переїхати зі своїми дітками до мами. Ми кілька років намагались тягнути дітей, але мій старший син особливий і працювати я не могла на повну. Звісно, я отримую виплати, але їх нам просто не вистачало. тож мама моя за кордон подалась на роботу. Саме тоді прогулюючись із сином я й зустріла свого вітчима.
Після розлучення з чоловіком я не мала іншого вибору, як переїхати зі своїми дітками
Мені сорок чотири і я при надії. Можу впевнено сказати, що це поставить крапку в моїх стосунках з чоловіком
У мене вже є двоє дітей і я абсолютно щаслива, що багато років тому

You cannot copy content of this page