fbpx
Історії з життя
Паша здивувався, що двері в квартиру навстіж відкриті. Увійшовши до кімнати він побачив трьох циганок, що сидять по різних кутах. А дружина спокійно, покірно і тихо носила на стіл посуд із серванта. Там уже лежали: магнітофон, телевізор і дві норкові шубки

Працювала у нас в бухгалтерії молода жінка. Гарненька, але характер ще той. Не любили її в колективі. Гостра була на язик: любила попліткувати і позлословити. Почуття такту, мабуть, у неї повністю відсутнє. Часто своїми висловлюваннями ображала людей. А зв’язуватися з нею, з’ясовувати стосунки – собі дорожче. Ось і намагалися її обходити стороною. А начальник наш, дядько середнього віку, з колючим гумором, часто жартував над нею:

— Ольга В’ячеславівна! Соромлюся запитати – чого такий настрій? Чоловік знову вдома не ночував?

Це була єдина людина з якою вона не з’ясовувала стосунки взагалі.

Чоловік, до речі, Павло, був людиною спокійною, м’якою і добропорядною. Дуже домашній і хороший батько. Не гуляв, але для Ольги це був не привід бути ним не вдоволеною. Ревнувала дуже. А ми завжди дивувалися – що разом звело цих двох, абсолютно різних, людей.

А ще вона дуже любила вихвалятися.

Сім’я була заможною. Паша отримував дуже гарну зарплатню. У будинку чого тільки не було: дорогущий телевізор, імпортний німецький магнітофон, повний сервант дорогого посуду, з якого очевидно ніколи ніхто і не їв. Повна шафа хутряних шуб, шапок. Дорогі меблі.

І золото Оля дуже любила. Хвалилася, що чоловік їй з кожної зарплатні купує. І правда, змінювала вона прикраси щоденно.

Пішли ми якось в найближчу їдальню на обід. І треба ж було в той момент там перебували цигани. Вони розмістилися за двома зсунутими разом столами біля вікна. Сиділи чинно, не привертаючи до себе зайвої уваги. І, хоча на руках у жінок були малі діти, їх було не чутно.

Ольга відразу, як побачила циган, обурилася:

– Хто їх сюди пустив? Я хочу сидіти за столиком біля вікна! Потім їсти з цього посуду? – вона скривилась аж. Говорила нарочито голосно, виразно розраховуючи, що там, біля вікна, її добре почують.

Почули. Але не звернули ніякої уваги. Спокійно закінчили трапезу, подякували, оплатили і пішли.

Старша з циганок, йдучи, пильно подивилася на Ольгу. І все.

Минуло більше місяця, інцидент був давно нами забутий. Але не циганами.

В один з літніх вечорів, варто було тільки Ользі прийти з роботи, в двері подзвонили. Вона відкрила. На майданчику стояли три циганки. І одна з них та, що дивилася на неї тоді в їдальні.

– Що вам потрібно? – низько рикнула вона.

– Нам би водички попити – літня жінка щось крутила на пальці і мило посміхалася, не звертаючи уваги на тон господині.

Ольгу відволік цей предмет і три жінки спокійно увійшли в квартиру. Десь в глибині душі, дивуючись сама собі, Оля винесла їм кухоль з водою.

– Можна ми посидимо трохи, шановна? – спитала та, що молодше і стала захоплюватися оздобленням кімнати, часто жестикулюючи руками. На зап’ястях виблискували дорогі прикраси. Тонкі, довгі, але не доглянуті пальці, були обнизані кільцями і перстнями. Ольга стежила за руками, розглядаючи прикраси.

— Давай я тобі поворожу. Всю правду скажу – не сумнівайся. – підступила до господині наймолодша, років тридцяти, гостя.

Вони сіли за стіл. Ворожбити попросили поставити ємність з водою і принести сире яйце. Ольга беззаперечно виконала прохання.

Її обкатали всю яйцем і розбили його над чашею. Всередині був товстий, противний, чорний черв’як. Його кинули в воду і він видав гучний, противний, шиплячий звук.

– Ай, яй! – циганка багатозначно похитала головою. – Так на тобі сильний пристріт! Зроблено на роботі. Через золото. Неси сюди всі прикраси, які ти хоч раз одягала.

Ольга принесла значну шкатулку, повну золота.

– С себе теж зніми. – гостя вказала на дорогий рубіновий комплект.

Циганка витягла хробака і, загорнувши його в папір, веліла викинути у відро для сміття. А все золото висипала в чашку з водою. Воно тут же почорніло.

– Бачиш, моя хороша, яка сильна порча на тобі? Потрібно все віднести подалі від будинку і закопати. Ми тобі допоможемо. – вона подала знак.

Старша циганка зібрала все золото у велику квітчасту хустку і зав’язала на три вузла.

– А тепер збери на скатертину все, що відбиває світло, все, що блищить. І хутра. Потрібно позбутися від усього. Поспішай! Все потрібно зробити поки сонце не сіло.

Паша здивувався, що двері в квартиру навстіж відкриті. Увійшовши до кімнати він побачив трьох циганок, що сидять по різних кутах. А дружина спокійно, покірно і тихо носила на стіл посуд із серванта. Там уже лежали: магнітофон, телевізор і дві норкові шубки.

— Що тут відбувається? – він був так здивований, що не знав, як реагувати.

— Ти в домі господар? – підійшла старша з трьох.

— Я в домі господар. – машинально сказав Павло.

— Ну, так і будь ним! – циганка потримала його за плече і пішла на вихід. За нею піднялися інші. Вони вийшли без нічого. Тільки у старшої в руках був квітчастий вузлик.

Ольга спала майже три доби. Весь час сильно нила голова і подушка здавалася кам’яною. Все пам’ятала, але була спокійна, як ніколи.

Автор невідомий.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page