Перша година ночі, а чоловік ще не лягає, ходить по хаті. Та якби ще мені спати давав? А той підходить раз-по-раз і зазирає в очі: “А, як знову прийде? Що я їй скажу?”.
— Те що вчора те що й завтра скажеш, – відповідаю я з останніх сил стримуючи себе.
Оці вистави мені добряче набридли. Вже другий місяць ніякого спокою і сну нормального. Чоловік навіть очі заплющити не хоче бо уві сні прийде його мама.
Багато років тому моя свекруха пошкодувала свою сестру і забрала її доглядати. Тітка Ніна була одинокою людиною і коли злягла, тільки моя свекруха могла про неї подбати. Ще при добрій пам’яті та на знак вдячності, відписала чоловікова тітка нам свою квартиру. Тут ми нині живемо.
Свекруха доглядала її у селі, у своєму домі. П’ять років ходила мама чоловіка біля своєї сестри. Важко їй було, ми те бачили і допомагали як могли.
Однак, так склалося що у засвіти перша пішла саме моя свекруха. Ввечері лягла, а зранку вже священик читав над нею молитви. Тітка ж Ніна залишилася у сільській хаті.
Спершу я взяла відпустку і доглядала її два тижні. Одразу зрозуміла, що здоров’я в мене не таке аби виконувати таку важку роботу. Мені на зміну приїхав чоловік також побув два тижні. Ми пробували наймати людину, але за два місяці зрозуділи, що то не діло і потрібно щось вирішувати.
Скажу чесно, ми передивились дуже багато варіантів. Знайшли найкращий, такий, що підходив нам. Той заклад був досить хороший та й оплата нам по кишені.
Ми відвезла тітку ніну туди і видихнули. Навідуємо раз на місяць. Не курорт звісно, але жити можна. Пів року вона там і ми слідкуємо, наскільки можемо, аби за нею дивились гарно.
Та от, вже який місяць, немає спокою мій чоловік. Щоночі у снах до нього приходить мама і просить забрати свою сестру з того закладу.
Спершу я сміялася бо ніколи не вірила в таке. Але мій чоловік уже й спати не хоче лягати, бо знає що це буде. Від безсоння він аж схуд, скороро і роботу втратить, бо ефективність його дуже впала. Він неуважний і розсіяний.
Валерій просить у мене забрати його тітку до нас у квартиру. Говорить якщо ми так зробимо, він знайде ще одну роботу, що в мене буде помічниця. Дуже просить, аби я все ж погодилася.
Однак я спробувала і відчула що це таке, я точно знаю, що не впораюся. Я молода жінка, мені і 35 немає, не хочеться класти своє здоров’я на чужу людину.
Чоловік того не розуміє. Йому все просто, а я не права, бо не йду йому на зустріч. Тепер у нас доходить буквально до розлучення.
Чоловік хоче забрати свою тітку, але, на мої руки. Я проти того категорично, обговорювати навіть таке бажання не маю. А як вийти з цієї ситуації просто не знаємо.
Можливо хто підкаже спосіб, як заспокоїти маму мого чоловіка. Ми їй навіть не обіцяли того, що тітку заберемо собі. Ми тій людині узагалі чужі люди, нічого не винні.
Якщо порахувати, то за ці місяці на її утримання нами витрачено цілий статок. Могли б уже ті гроші скласти і авто замінити на краще.
Підкажіть, як бути? Як знайти вихід із цієї ситуації?
Головна картинка ілюстратвина