Моя дочка рано вийшла заміж. Їй було всього 20 років. Вийшла вона за свого однокурсника. Він мені не подобався, якимось він мені надто не надійним здавався. Але дочка його полюбила, а я не стала перечити.
Зіграли весілля і почали молоді будувати свою сім’ю.
Ми допомагали дітям: купили їм невелику однокімнатну квартиру, щоб вони не витрачали свої гроші на оренду житла. Чоловік знайшов зятю роботу, дуже хорошу, з гідною зарплатою.
Перші 10 років все було, цілком пристойно і нам усе подобалось. У них з’явились прекрасні діти. Зять, завдяки зв’язкам мого чоловіка, отримав ще більш престижну посаду. Вони продали свою першу квартиру і купили побільше. Ми, звісно, все контролювали і вчасно корегували плани молодих, якщо бачили, що вони хочуть зробити помилку.
Але, раптом, зятя як підмінили. Він став дорікати дочку, що вона нічого сама в житті не досягла. Що спочатку ми її “тягли” (так і сказав, Уявляєте?) а тепер він “мусить” годувати.
З дітьми він відмовлявся допомагати, говорив, що і так виморюється на роботі, а оскільки наша донечка не працює, то може хоч це робитиме до ладу. Дочка стала стала переживати через усе це і навіть плакала.
А нещодавно я стала свідком того, що мій зять сидів з якоюсь малодицею в кафе, мило трималися за руку, а на столі стояв шикарний букет квітів. Зять мене побачив, але вдав, що це ділова зустріч і навіть познайомив нас. Але ж я життя прожила. Мене не так просто одурити.
Весь вечір я з чоловіком розмовляла. Справ було досить багато. По перше – розлучення, а потім розділ майна. Донька не надто хотіла покидати свого чоловіка, але ж нащо нам такий? Ми й без нього впораємось, тим паче у мого чоловіка уже давно на прикметі є новий претендент на роль батька нашим онукам.
вони розлучились. З посади колишнього зятя одразу звільнили. донька наша зараз бігає на побачення до нового кавалера – хороший чоловік, ми не помилялись. І все, ніби й добре, але родина колишнього зятя нам спокою не дає. Щодня телефонують і роблять нас винними у розпаді такої родини.
Але мені ось цікаво: де ж наша вина? Ми завше підтримували і допомагали молодим. А якщо це не цінується, то нащо винних шукати?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
