Ти подивися на ці форми, – чоловік захоплено до дружини, – Справжня красуня!
Поруч проходить якась пані і ще рівніше тримає спину, і вихляє щасливіше вигинами. «От смішне», думає Світлана про цю жіночку, бо точно знає на кого зараз пускає слину її чоловік – на свою, щойно куплену машину.
– Ти подивися який колір, – погладжує дверцята, – О, вже пташка відмітилася – треба перепаркуватися!
І не чекаючи довго залазить в машину і їде з тіні розлогого горіха.
– Ти подивися, яка вона містка!, – показує їй багажник, відкриває двері салону, – Ноги чисті?
– Чисті, – ледве приховує посмішку Світлана.
– Тут треба акуратно, щоб не подерти каблуками двері! Що ти гримаєш, як в холодильнику? Все ніжно треба!
Після того, як обмацав всю машину, зрозумів, що сонце її надто нагріває і треба переїхати таки в тінь, але там пташки. Гм.
– Треба гараж!, – говорить впевненим тоном.
«Мені треба на зиму шубу, але, очевидно, я посунуся» – це Світлана так радіє новій перспективі.
– Може, просто помиєш водичкою і все?, – вголос каже.
– Якою водичкою? Тут треба спеціальну щітку купити і спеціальний засіб! Ще мені фарбу зітре!
«І ця людина говорила навіщо мені окремо шампунь і окремо кондиціонер. Але й моя голова спеціальної щітки не бачила», – вже починає ревнувати Світлана.
– Ще мені треба купити насос, ще мені треба купити тримачку для телефону, освіжувач. Це тільки те, що згадав, але треба ще звіритися з сервісною книжкою, коли і що міняти…
Чоловік ще не завершив перелік, а дружина вже його не чула. В її голові, як дерева з листя, опадали плани на себе. Он полетіли нові тюлі, далі комод під телевізор, її зимові чоботи, нові джинси, святкування Нового року в ресторані і поїздка в гори на Різдво.
Задзвонив телефон, чоловік продовжував говорити, Світлана взяла слухавку:
– Так, Наталю, купили.
– І як відчуття у тебе?
– Починаю ревнувати.
– О, ти запасися терпінням, бо попереду ще важкий шлях.
– Ти їхала зі швидкістю п’ятнадцять кілометрів на годину, щоб обминути кожен камінчик на дорозі?
– О, так!, – весело сміється подруга.
– Мені хотілося вийти з машини і пішки б я дійшла швидше.
– Це точно! Він вже бігає з серветками, бо запорошилася?
– Ні, планує купити спеціальну щітку і засіб для миття.
– В салоні можна говорити, коли їдете?
– Боже збав – він не чує мотора!
– А діти можуть їсти в машині?
– З масними руками ніхто до машини не має права підходити, а ти кажеш, їсти.
– Подруго, я тебе вітаю з покупкою і бажаю міцних нервів!
– Дякую, подруго, це точно знадобиться!
Вона повернула голову до чоловіка, але той вже навприсядки колінкував біля машини: чи не спустило колесо, чи нічого не подряпав, чи нічого не відпало. Першу «шлюбну» ніч провів в неспокої і тривозі: чи ніхто біля машини не вештається, чи ніхто її не зачепив, коли чув голос сигналізації – то зривався і біг вниз. До дитини він так ні разу й не встав за весь тяжкий перший рік. Просто перебрався в іншу кімнату, бо не висипляється. А тут така спритність і завзяття.
Наступного дня вони кудись їхали. Спостерігала, як він ревниво оглядає інші машини, чи його красуня найкраща? Бо якщо його красуня найкраща, то й він чолові не промах. На неї і не глянув чи хоч розчесана:
– Що ти так довго, я вже мотор розігрів! Капці чисті? І не гримай дверима!
«Боже, дай терпіння» – молиться Світлана, бо тільки комічність чоловіка не дає їй злитися серйозно.
Авто: Ксеня Ропота.
Фото ілюстративне(pexels).
