Петро пропонує одруження і хоче мінімум двох дітей. Людмила щаслива, але одна таємниця не дає їй спокою. Якщо розповість, можливо Петро втече, а можливо і зрадіє.
Цього року вирішила поїхати відпочити без дітей. Поїхали вдвох з подругою, як за старих часів. Колись ми й не уявляли себе один без одного, це потім, після заміжжя, перестали так близько спілкуватися. А тут випав момент, і ми вирушили в санаторій на море. Краса навколо, природа яскрава, небо чисте.
У санаторії ми познайомилися з двома досить цікавими чоловіками. Вони теж були не обтяжені сім’ями, точніше взагалі були неодружені. Тим краще для нас. Ми з подругою вже були самі розлученні, тому невеликий флірт на стороні піде нам тільки на користь.
Наші зустрічі були щоденними, можна сказати – цілодобовими. Ми всюди ходили разом. Перші кілька днів спали по своїх номерах, а пізніше – розділилися на пари. Все було чудово. Сонце, повітря, море, пляж і любов. Любов на час, так ми думали.
Пролетіли перші десять днів відпустки. А ми настільки здружилися, що було відчуття сімейності, чи що. Ну, у мене точно було. Мій, назвемо його друг, все випитував подробиці мого життя. Мені приховувати нічого, я розповіла. Але про дітей вирішила промовчати, все одно йому це буде нецікаво, а після відпустки роз’їдемося і всі вільні. Навіщо обтяжувати чоловіка.
Так і жили, безтурботно пролетіли двадцять днів. На останній день, він приготував мені несподіваний сюрприз. Після сніданку ми пішли прогулятися по нашому щоденному маршруту в останній раз. Настрій був трохи сумний. Шкода було розлучатися з ним. Але на жаль, я давно не маю ілюзій і звикла розраховувати тільки на себе. Тим більше що троє маленьких дітей – це хороший привід тримати себе в руках.
Розмову почав чоловік, як і належить. Я очікувала слова коректної подяки за спільно проведений час. Однак він мене здивував. Він так мило і благородно відгукувався про мене, а потім зізнався, що ми з одного міста. О Боже, подумала я. Тільки цього мені не вистачало. Зараз скаже, що одружений і попросить при зустрічі його не впізнати. Але почула я зовсім протилежне. Мені запропонували продовжити наше спілкування в повсякденному житті. Він захотів продовжити наші відносини для створення сім’ї в подальшому. Ось цього я ніяк не очікувала. І дітей він хоче, мінімум, двоє.
Ось тут я і остовпіла. Він був мені симпатичний. І як тепер йому сказати, що дітей вже троє? А чи захоче він ще більше? Боюся, що розчарую його своєю неправдою. Адже знай, він про дітей відразу, напевно не став би так близько зі мною спілкуватися ?!
По поверненню додому ми стали все-таки зустрічатися. Але з дітьми поки я його не познайомила. Якось неспокійно на душі від думки, що доведеться розлучитися через неправду. Ну, ось що мені заважало, розповісти про дітей? Адже вони величезна частина мого життя. Адже мене без них просто немає. А тепер що? Знову залишитися одній? А я вже так звикла бути з ним поруч.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news заборонено.
Головна картинка – pexels.
