fbpx
Історії з життя
Під час застілля з нагоди чотириріччя мого онука, невістка натякнула на те, щоб я свою квартиру переписала на малого як на єдиного спадкоємця. Я жартома сказала, що відразу після позитивного тесту на батьківство мого сина, адже дитина на батька геть не схожа. Як тільки документально буде підтвердження, що він син мого сина, я відразу складаю заповіт на нього. Що ж тут почалось! Людоньки!

Під час застілля з нагоди чотириріччя мого онука, невістка натякнула на те, щоб я свою квартиру переписала на малого як на єдиного спадкоємця. Я жартома сказала, що відразу після позитивного тесту на батьківство мого сина, адже дитина на батька геть не схожа. Як тільки документально буде підтвердження, що він син мого сина, я відразу складаю заповіт на нього. Що ж тут почалось! Людоньки!

Я вирішила поділитися своїми сумнівами і переживаннями з вами. Мені соромно про це говорити з подругами. Мені вже 64 роки. Я живу в трикімнатній квартирі з сином, невісткою і єдиним онуком. Якщо коротко, я запропонувала зробити тест на батьківство моєму внуку в обмін на дарчу на мою квартиру. Але моя невістка проти цього. Про все по порядку.

Мій син одружився вже досить-таки пізно – майже в 40 років. Його обраниця молодша за нього на дванадцять років. Як я не намагалася переконати його не пов’язувати з нею своє життя, він не слухав мене. Мої знайомі і подруги говорили, що вона дівчина вітряна. Зустрічалася з багатьма хлопцями та чоловіками нашого міста. Тому я не дуже рада була такій невістці. Але син ошелешив мене новиною про те, що він скоро стане батьком, і ми зіграли весілля.

Живемо ми не погано. З невісткою воліємо дотримуватися нейтралітету. Але іноді доводиться ставити її на місце. З народженням онука вона намагалася залишати його на мене і йти «погуляти», але я відразу поставила її на місце. Я спокійно, але твердо пояснила їй, що це її дитина і я можу зрідка допомогти, але не брати на себе обов’язки його виховання. Тільки от іноді сусіди питали мене, впевнена я, що батьком цьому хлопчику доводиться саме мій син?

Коли хлопчикові виповнилося три роки, ми помітили, що він зовсім не схожий на свого батька. Але діти вони часто схожі самі на себе. Я не стала накручувати себе, але невпевненість оселилася глибоко в мені.

Днями йому виповнилося чотири роки. І під час застілля невістка натякнула на те, щоб я свою квартиру переписала на нього як на єдиного внука. Я жартома сказала, що відразу після позитивного тесту на батьківство мого сина. Як тільки документально буде підтвердження, що він син мого сина, я відразу складаю заповіт на нього.

Ой, що тут почалося! Невістка звинувачувала мене в старечій недовірі, в підозрілості і упередженості. Було сказано, що мені треба перевірити голову і ще багато «приємних» слів. Син з докором подивився на мене і вивів свою дружину.

Ну, скажіть мені, що я такого сказала? Цілком нормальна вимога, чи ні? Чому вона так відреагувала? Адже якби їй не було чого приховувати, то вона просто погодилася б. Хіба не так?

На наступний день зі мною не розмовляли ні син, ні невістка. Під час вечері я намагалася з ними заговорити, але вони мені відповіли, раз я “докотилась до такого”, то їм краще з’їхати і жити окремо. Тільки куди вони поїдуть? На знімну квартиру? Зрозуміло, що це пусті слова, але мені стало неприємно. Чи то невістка так поводиться через образу, чи то їй є що приховувати.

Тепер думка про нерідного онука не дає мені спати вночі. Уже відвідувала ідея самій взяти волосок сина і внука і віднести в лабораторію. Але це дорого і результату тесту я побоююсь. Ось як тепер з цим жити? Як дивлячись на онука не думати про те, що він чужа у цьому домі дитина? Дайте пораду як зрозуміти таку поведінку невістки?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

facebook