fbpx

Підійшла до мене свекруха на хрестинах ще та й каже: «У них справжня родина, а Гриша вже тут зайвий, то заберіть його до себе жити аби хоч цю родину ваша донька зберегла

Я зійшлася з Олексієм, коли моєму синові Гриші було сім років. Не скажу, що була страшенно закохана, скоріше, моя самотність помножена на його наполегливість й спричинили такі передумови для створення родини.

Перший мій чоловік поводився зі мною не дуже добре, тому я добре придивлялася до Олексія аби цього разу знову не обпектися.

Але Олексій був дуже уважним до сина, робив з ним уроки та допомагав мені на кухні – чим не ідилія?

Єдиним, хто був проти цього шлюбу була моя мама.

– Ти собі уявляєш, які проблеми ти цим спричиниш? Ще поки Гриша сам, то у вас все добре, але як тільки у вас з’являться діти, то ділити їх Олексій таки буде.

Я лиш рукою махнула – коли ще ті діти будуть. А життя минає, нам добре разом.

Звичайно, що й Олексієва мати теж була проти того, що я з дитиною, мовляв, невже вона на своїх онуків не має надіятися?

– Олексійку, тобі лиш тридцять вісім, ти ще легко можеш знайти собі порядну дівчину. Нащо тобі така та ще й з дитиною? Добре подумай, сину.

Але Олексій тоді ще любив мене, тому на це все не зважав.

Ми офіційно розписалися і почали жити разом. Свекруха нас не часто навідувала, хоч жила недалеко. Мама моя теж особливо не приходила, проте Гришу часто брала до себе на вихідні.

Все у нас було добре, ну, відносно, добре.

І от сталося – я при надії, Олексій на сьомому небі від щастя, свекруха теж майже задоволена.

І ось тут й почалося – свекруха чи не через день у мене як на інспекції – чи те їла, чи те пила, щоб дитина була здорова.

– У твоєму віці з цим не можна легковажити!

Коли ж на світ з’явилася Сашенька, то вона вже була кожен день і натішитися дитиною не могла. Я раділа, що нарешті в цьому шлюбі всі задоволені.

Але все лише починалося.

Свекруха на мого сина уваги й до того не звертала, так ніби його в хаті й нема, а. коли Саша так підросла,що могла вже й за руку гуляти, то вона почала приходити з подарунками: чи сочок, чи яблучко, але завжди лише для онучки. Мене це почало зачіпати, бо я бачила, що мій син бавиться з Сашею, допомагає їй той сочок відкрити, подає яблучко аби вона кусала, а як вкусить і він яблуко, то свекруха одразу:

– То Саші яблучко, вона маленька, їй рости треба, а ти вже й так великий.

Я тоді це чоловікові розказала, мовляв, як приносить щось, то в неї двоє онуків, то не так багато грошей аби купити два яблука чи два сочки, як треба, то я їй гроші віддавати буду, просто мені не приємно, що мій син себе почуває обділеним.

– Мало того,що я його всім забезпечую, то ще й моя мама з мізерної пенсії має йому щось купувати, – сказав чоловік.

– Тобто? Годуєш?, – я не знала, як реагувати.

– Годую. Чи ти забула, що копійки не заробляєш, бо в декреті?

Такі слова мені здивували, бо до цього йому було легко дістати мені зірку з неба, а тут йому важко мого сина годувати?

Я пожалілася на це мамі, а вона й «підтримала».

– Я тобі казала? А ти не вірила! Не думай, що я буду ростити Гришу! Дитині потрібна мама, а не жити в діда і баби.

– Мамо, ти про що?, – здивувалася я.

– А про то! Підійшла до мене свекруха на хрестинах ще та й каже: «У них справжня родина, а Гриша вже тут зайвий, то заберіть його до себе жити аби хоч цю родину ваша донька зберегла».

Я не знала, що казати і що думати! То он який у них план у мене за спиною! Я вирішила все розпитати в Олексія – чи він це підтримує. Вирішила, що сама підкину таку ідею.

– Знаєш, Олексію, – кажу так собі, – Може, й справді тобі важко годувати Гришу, адже ти останнім часом мало заробляєш. Може, його до діда й баби відправити?

– Як добре, що ти це почала говорити! Я й справді так думаю, бо він вже підліток скоро буде, а я ці всі перехідні періоди не хочу переживати. Він й зараз якось до мене не дуже добре ставиться, перестав слухатися. Мама теж такої думки, що у нас окрема родина і треба це берегти.

Я змовчала. Я просто не знаю, що говорити, і що вирішити.

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page