Боже, яким він був причепливим: малював сердечка перед вікнами, чатував з квітами біля під’їзду, ходив, мов вартовий під вікнами, а вона, мов Рапунцель, дивилася з висоти десятого поверху та червоніла зі злості.
Скільки разів йому казала – відстань, ти мені, навіть, не подобаєшся! У мене є інший хлопець – і в кафе зводить і на відпочинок відвезе. Що ти причепився? На курсі повно дівчат! Але він бігав, мов цуцик і цілий семестр доводилося просто ховатися за ватагою дівчат аби зовсім з ним не стикатися. Артем вже кілька разів мав розмову з цим залицяльником, але той не відставав, хоч і мав підпухлий ніс. Настя вирішила, що з неї досить і заблокувала його у всіх соцмережах та переказала через спільних друзів, що не хоче його ні чути, ні бачити. Хлопець пропав з її поля зору і вона з полегшенням зітхнула – нема причепи.
Але після 24 лютого, коли доля кожного українця стала на вагу золота, щось в ній запитало – а де ж цей надокучливий Андрій? Його соціальна мережа була порожньою, оновлення було чи не в січні, а далі порожньо. Через спільних знайомих вона, ніби між іншим, питала «як там наші», маючи на увазі насамперед його, але гордість завадила визнати це перед іншими. Ще чого, буде вона перейматися таким залицяльником.
Він пішов добровольцем і вже пів року на «0». Скільки вона сліз пролила, скільки перелопатила сторінок аби хоч на одній загальній фотографії побачити того веселого впертого хлопчака, який дарував їй квіти з сусідського розсадника, який працював все літо на доставці аби купити їй на день народження рулончик, а вона ж його й брати не хотіла.
А потім на вулиці вона побачила його. Це було як в пісні «Будуть хлопці йти суворочолі. В сіруватих, наче ніч, рядах»… Це був зовсім не її хлопчик – «відстань». Це був чоловік, який впізнав її, але той погляд… Той погляд не був поглядом безмежно закоханого в принцесу рицаря, а погляд чоловіка, який бачив її пихатою самозакоханою дівчиною, яка керується виключно меркантильними інтересами.
Вона намагалася привітатися, але він її не слухав. Кивнув і пішов далі.
Настя все зрозуміла, він нарешті зробив те, що вона хотіла всі ці місяці – залишив її в спокої. Тільки вона вже не хотіла цього спокою, а нудилася ним. Нудилася багатим хлопцем, який переживав за свій бізнес, нудилася собою, яка перетворилася на дівчину, сенсом життя якої є гарне фото в соцмережі.
Їй не подобалася вона, така яка є зараз. Вона хотіла бути тою, якою бачив її Андрій. Невже запізно?